Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане Президент!


Прошу Вас, присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловіку, мужньому та відважному захиснику нашої Батьківщини,
старшому вогниметнику 1го вогниметного відділення вогниметного взводу роти радіаційного,
хімічного,біологічного захисту, військової частини А4056,68-ї омокремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша, Лішуну Вячеславу Леонідовичу, 11.09.1979р.н., жителю м.Вараш, Рівненської області.

Мій чоловік, був справжнім мужнім воїном, патріотом України, зразком незламності та міцності духу.
Він більше 20 років пропрацював на РАЕС і на початок вторгнення 24.02.22, мав "бронь", як цінний співробітник атомної станції. Вячеслав не зміг стояти осторонь, тому, добровільно відмовився від броні, і з перших днів повномасштабного вторгнення, добровольцем пішов захищати Україну, вже 15 березня 2022 року поповнив ряди захисників України.

З 27.03.2022 року мій чоловік перебував на посаді командира відділення підвозу боєприпасів 2 артилерійського взводу 3 артилерійської батареї артилерійського дивізіону в/ч А4047 в 110-й окремій механізованій бригаді імені генерала-хорунжого Марка Безручка.
Він безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, а саме: в районах н.п. Авдіївка, Донецької обл..

В травні 2022 року, Лішун В.Л., отримав поранення і контузію внаслідок ворожого обстрілу. Після операції і тривалої реабілітації, мій чоловік повернувся знов до лав ЗСУ, де надалі продовжив захищати Батьківщину в найгарячіших місцях бойових зіткнень.

З березня 2023 року, Вячеслав був переведений на посаду Старшого вогниметника 1го вогниметного відділення вогниметного взводу роти радіаційного, хімічного,біологічного захисту, військової частини А4056, в 68-му окрему єгерську бригаду імені Олекси Довбуша.
В цій бойовій бригаді, Вячеслав мужньо захищав нашу країну в районах н.п. Мар'їнка, н.п.Вугледар, м.Ізюм та на Куп'янському напрямку.
Незважаючи на великі проблеми зі здоров'ям, мій чоловік категорично відмовлявся залишати лави ЗСУ до нашої перемоги, в яку, він свято вірив.

Мій чоловік, Лішун Вячеслав Леонідович, загинув 17.10.2023 року від мінно-вибухової травми, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини в районін.п.Райгородка,Сватівського району Луганської області.

До останнього свого подиху, Вячеслав залишався вірним присязі на вірність Україні і українському народу.
Він дуже любив життя, дуже любив нас з сином, але і Україну він теж дуже любив. Ми втратили захисника, підтримку, опору в житті, бо наш коханий чоловік і татко віддав найдорожче, що у нього було - своє життя, за свою Батьківщину, навіки залишившись в небесному строю.

Вічна пам'ять та шана Герою, який пожертвував собою заради вільної та незалежної України найціннішим - своїм життям!

Тому, я, дружина, загиблого військовослужбовця ЗСУ, справжнього патріота і сина України, що загинув, захищаючи її незалежність і свободу.
звертаюся до Вас,пане Президенте, із проханням вшанувати пам'ять мого коханого чоловіка, присвоївши йому звання "Герой України"(посмертно), яке він заслуговує за свою мужність, відданість та безмежну любов до нашої країни. Нехай його героїзм стане натхненням для всіх нас, щоб продовжувати боротися за світле майбутнє України.

Слава Україні! Героям Слава!