З перших днів повномасштабного вторгнення, Дмитро зі своєю сім`єю (дружиною та дітками) знаходились під окупацією в Херсонській області, щоб врятувати свою сім`ю від окупантів, Дмитро разом з родиною виїхали на підконтрольовану територію до Рівенської обл., м. Дубно. Через деякий час поповнив ряди захисників України. Проходив службу у 94 прикордонному загоні Західного регіонального управління (Чопський прикордонний загін), двічі був відкомандирований на схід України - Донецька обл.
Вірний військовій присязі у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 12 вересня 2023 року в Бахмутському р-н., Донецької обл.
Я пишаюсь своїм чоловіком, діти пишаються батьком, а батьки пишаються своїм сином, він віддав своє життя за нас з вами, захищав Україну, ціною власного життя. Моєму чоловіку було лише 39 років, ми разом виховували двох діток, будували плани, яких не встигли втілити в життя. Дмитро був чудовим чоловіком, найкращим батьком для своїх дітей, душа компанії, мужнім, сміливим, ніколи ні на що не скаржився. Завжди допомагав усім хто цього потребує, був справжнім другом та побратимом.
Мій чоловік Вознюк Дмитро Володимирович справжній Герой, який заслуговує на найвищу нагороду - Герой України (посмертно).
Вічна пам`ять та шана Герою!
Прошу всіх небайдужих громадян підтримати петицію мого чоловіка своїм підписом, а пана Президента - розглянути можливість присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Дмитру Володимировичу.