Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України, головному сержанту 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4674- штаб-сержанту Трохимчуку Ігорю Вячеславовичу, з позивним "Прапор".

Шановний пане Президенте!
Я, Трохимчук Людмила Іванівна, дружина загиблого військовослужбовця Збройних сил України, головного сержанта 8 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини А4674 - штаб-сержанта Трохимчука Ігоря Вячеславовича, з позивним "Прапор", 1988 року народження. Прошу Вас, розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно).
Значну частину свого життя, мій чоловік, присвятив служінню нашій державі та українському народові. Ще 31.03.2010 року він був прийнятий на військову службу за контрактом до Національної гвардії України, де проходив службу до 31.03.2021 року і був звільнений у запас по закінченню строку контракту з посади головного начальника варти групи начальників варт стрілецької роти військової частини 3055.
Мій чоловік був призваний на військову службу під час мобілізації 06.06.2022 року. Із честю та гідністю разом з побратимами боронив нас і нашу державу на одному з найважчих напрямків Запорізької області, в районі села Роботине. Там отримав поранення та контузію. Він ніколи не відмовлявся їхати навіть у найнебезпечніші місця. Оскільки був головним сержантом роти, то розумів всю свою відповідальність як за виконання бойових завдань, так і за життя особового складу. Мав повагу та авторитет серед побратимів та командування. За свій героїзм, виконання бойових завдань та військових обов'язків був нагороджений медаллю "За хоробрість в бою", указами Президента України нагороджений орденом "За мужність " ІІІ ступеня та орденом "За мужність" ІІ ступеня (посмертно).
Ігор був сильною, усміхненою та доброю людиною, люблячим чоловіком, чудовим та найкращим татусем для нашого синочка, добрим сином, надійним другом та побратимом. Але на жаль, 18 серпня 2023 року наш Герой загинув під час бойового завдання в районі виконання завдань за призначенням в ході ведення бойових дій в районі населеного пункту Комишуваха Запорізької області, внаслідок ракетного обстрілу.
Україна втратила захисника, який щиро любив та до останнього подиху боровся за її незалежність і свободу, син - батька, дружина - чоловіка, а батьки - сина. Я пишаюся своїм чоловіком, а син своїм батьком Героєм, Батьком з великої літери.
Мій чоловік гідний почесного звання Героя України, тому що він був прикладом того, яким має бути справжній українець, воїн та патріот своєї країни. І він довів це найдорожчою ціною - ціною власного життя.
Я відчуваю нестерпний біль, а також обов'язок закарбувати пам'ять про нашого рідного Героя та сина України, який заслуговує на це почесне звання, але на жаль, вже посмертно.
Пане Президенте, від імені сім'ї, родини, друзів, побратимів прошу підтримати петицію та присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) штаб-сержанту Трохимчуку Ігорю Вячеславовичу. Прошу вшанувати пам'ять мого чоловіка, який віддав за свободу та незалежність нашої Батьківщини, за мирне та спокійне життя кожного українця найцінніше - своє життя.
Уклін та шана нашому Герою. Вічна пам’ять та наш вічний біль. Слава Україні!