Присвоєння звання "Герой України"(ПОСМЕРТНО) військовослужбовцю Національної Гвардії України ПАЦАЛОВУ ОЛЕКСАНДРУ ІГОРОВИЧУ(позивний Лев), 23.09.1996 р.н

Шановний пане Президенте! Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Герой України ( ПОСМЕРТНО ) військовослужбовцю Національної Гвардії України, солдату , кулеметнику 2го відділення 1го взводу оперативного призначення 1ї роти оперативного призначення (на бронеавтомобілях) 5го батальйону оперативного призначення 14 штурмової бригади "Червона Калина" частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України, ПАЦАЛОВУ ОЛЕКСАНДРУ ІГОРОВИЧУ.
Поклавши своє життя за свободу і незалежність України 17 жовтня 2023 року, Олександр загинув в Запорізькій обласній клінічній лікарні від отриманих 11 жовтня 2023 року травм, внаслідок мінометного обстрілу противником під час виконання бойового завдання, захищаючи позиції в районі населеного пункту Вербове, Пологівського району Запорізької області.
Олександр народився в смт Кирнасівка Вінницької області, 23 вересня 1996р.
Після закінчення 9-го класу Кирнасівської ЗШ І-ІІІ ступенів, вступив до Тульчинського ВПУ №41, де здобув професію водія-лісника.
Після закінчення ВПУ, Сашко призвався за власним бажанням на строкову службу, яку проходив з 16.05.2019 р. – 05.11.2020 р. в державних прикордонних військах В\Ч 2193 Могилів-Подільського прикордонного загону.
Прийшовши додому після строкової служби він казав: « Якщо почнеться повномасштабна війна, я стовідсотково піду захищати вас, мою сім’ю і країну. Краще помру героєм чим буду переховуватись і сидіти вдома.»
Так і сталось, з перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну, а саме 26.02.2022 Олександр добровільно пішов на захист своєї країни. «Хто, як не я буду вас захищати» , « Я не хочу, щоб до мене в дім прийшов ворог», «Все буде добре» - були його постійні фрази.
З 27.02.2022р. був мобілізований і направлений до В\Ч 3008, де служив у Немирівському гарнізоні.
23.03.2023р. був переведений на посаду кулеметника до 5го батальйону оперативного призначення 14 штурмової бригади "Червона Калина" частини 3028 Західного ОТО НГУ .
Під час служби постійно вдосконалював свої знання та навички, адже прагнув бути кращим з кращих. Спочатку - навчання в Івано-Франківській області. Потім з 13.08.2023р.- 13.09.2023р. перебував на навчаннях в Великій Британії.
І вже 08.10.2023р. його підрозділ був направлений на захист Запорізького напрямку.
10.10.2023р. Олександр вийшов на свій перший бойовий вихід, який тривав кілька годин.
11.10.2023р. його транспортували в Запорізьку обласну клінічну лікарню. Стан був критично важкий. В зв’язку з отриманими травмами лікарі ввели Сашка в стан штучної коми, в якій він мужньо боровся 6 днів за своє життя.
Його серце не витримало і 17.10.2023р. 27-річний Сашко загинув. Дружина, мама, брат, всі знайомі та близькі люди молились за його одужання, але важка вибухова травма була несумісною із життям.
Олександр був мужнім, сміливим, веселим, добрим, життєрадісним, справжньою душею компанії. Побратими кажуть, що він був справжнім воїном і борцем за волю та незалежність свого народу. «Ми бойові леви, ми не повинні сидіти вдома чи в тилу, ми повинні рятувати країну і землю від загарбників» - саме так Сашко підтримував побратимів і сам не падав духом. Олександр завжди допомагав усім, хто цього потребував. Мав багато планів, які на жаль, не встиг втілити в свої 27 років.
За життя Сашко був справжнім патріотом своєї держави, любов до країни і свого селища оспівував в піснях до останнього свого подиху ( за словами побратимів під час евакуації та транспортування з важким пораненням до лікарні Сашко співав пісню про Червону калину, аж поки його не ввели в стан штучної коми).
Олександр із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави, він віддав найцінніше що мав - своє життя, щоб ми всі мали змогу жити у вільній і незалежній країні.