Присвоєння звання героя України ( посмертно )

Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) мужньому захиснику нашої Батьківщини, старшому сержанту ( посмертно ) інспектору прикордонної служби 2 категорії – водій відділення інспекторів прикордонної служби (на БТР) 3 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування №1 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.
Прикордонник загинув 29 березня 2023 року на полі бою під час ворожого штурму позицій підрозділів Сил Оборони України в районі населеного пункту Бахмут Донецької області.

Білик Богдан Петрович народився в м. Ужгороді, Закарпатської області 20 лютого 1984 року. Закінчивши в 2001 році ЗОШ №19, вступив до Ужгородського національного університету, котрий закінчив у 2006 році. З травня 2004 року по грудень 2005 року, проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України. Липень 2015 року – листопад 2016 року призваний, по частковій мобілізації, на військову службу в Збройні Сили України. В цей період з вересня 2015 року по жовтень 2016 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті Незалежності, Суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областях. В травні 2016 року БІЛИК Богдану Петровичу присвоєно позачергове військове звання – молодший сержант. 24 лютого 2022 року дізнавшись про початок повномасштабного вторгнення в Україну російського окупанта, без вагань Богдан пішов і в перші дні мобілізувався на захист всіх нас, поповнивши ряди військовослужбовців у Чопському прикордонному загоні, а згодом і ряди 3 Прикордонного загону ім. Героя України полковника Євгенія ПІКУСА, де і було йому присвоєного чергове військове звання – сержант. Ніс службу завзято, вірно, відважно. Будучи патріотом своєї країни завжди був готовий йти на захист своєї сім’ї та Батьківщини. Під час несення служби, на нульових позиціях, зустрів найкращих та відданих побратимів, яких цінував і гордився ними. По життю йшов впевнено, мудро, був дуже терпеливий чуйний, турботливий, веселий, завжди був готовий протягнути руку допомоги.
Любив свою родину та неньку Україну, пішовши з життя захищаючи її! А вдома Богдана чекали його люблячі всім серцем та душею рідні люди – прекрасні, щирі і чудові батьки Лариса та Петро, найкраща в світі рідна сестра Оксана, кохана і чарівна дружина Любов, наймиліша донечка Вікторія та близькі його друзі і колеги по роботі заводу ТОВ «Інтерфіл» та ТОВ «Гроклін-Карпати » Богдан був та залишиться в наших серцях Людиною з Великої літери і з дуже добрим серцем!

Старший сержант( посмертно ) БІЛИК Богдан Петрович, вірний Військовій Присязі та Українському Народу, виявивши стійкість та мужність, під час артилерійського обстрілу, у дуже важкому та кривавому бою з кацапським окупантами загинув від отриманих багаточисельних поранень за нашу Батьківщину, здійснюючи заходи із забезпечення Національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій області, захищаючи територіальну цілісність, суверенітет та Незалежність України.

Передчасна смерть забрала життя відважного воїна, вірного друга і побратима, любимого сина, мужнього брата, коханого чоловіка та люблячого батька... Вічна слава і пам'ять Герою! Він був справжній воїн, українець всією своєю душею і своїми діями… Ми всі у неоплатному боргу перед нашими Героями, що відійшли у вічність, захищаючи наше мирне життя, наше майбутнє, нашу Незалежність, хто віддав життя за те, щоб ми жили у вільній і незалежній країні в спокої та мирі... Схиляємось перед матерями та батьками, які виростили таких мужніх і сміливих патріотів.

Я пишаюся своїм братом, він віддав своє життя за наше майбутнє і майбутнє наших дітей !!!