Шановний Пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини,
Нагорному Олександру Володимировичу 23.07.1980 р.н., жителю Київської області, м. Біла Церква, стрільця-помічника гранатометника відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини А2802, військовослужбовець Збройних Сил України, відважному воїну, який стояв на захисті нашої держави до останнього свого подиху.
З перших днів повномасштабної війни пішов до лав ТРО Білоцерківської громади.
До служби неодноразову брав участь у волонтерській діяльності, їздив на Херсонщину розбирати завали спричиненні окупантами, він був гарним батьком який завжди дарував посмішку тепло сміх і впевненість в собі.
З бойовим духом він пішов боронив нашу державу на Херсонському напрямку поблизу населеного пункту Кринки, де й поклав тіло і душу за нашу свободу на привиклий жаль (02.11.2023) загинув під час бойового завдання, зачистки окупованої території, попавши під обстріл ворожої артилерії, в пошуку укриття забіг в окоп в який прилетів снаряд і загинув від уламка з честю, стійкістю та незламністю виконував свій обов'язок і прагнув перемоги над ворогом, мій батько мріяв стати героєм і наблизити нашу неньку Україну до перемоги, але на превеликий жаль мій батько загинув
Я і моя сестра залишились без батька, мама без чоловіка, бабуся і дідусь без сина, тітка без брата. Ми всі пишаємось його мужністю та силою духу. Не кожен зможе дивлячись смерті в очі не боятись за своє життя, рятувати інших, та мужньо боротися за свободу своєї країни. Я пишаюся своїм батьком, він віддав своє життя, за мир в наших домівках, за вільну Україну. маючи ще стільки незакінчених планів та не здійснених мрій.
Вічна пам’ять Герою!
Слава Україні!