Пане Президент Прошу вас розглянути питицію щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) моєму брату, солдату Збройних Сил України військової частини А7311 Оператор-розвідник третього відділення розвідувального взводу. Парфенюка Віталія Миколайовича позивний "ЦИРКАЧ"

Парфенюк Віталій Миколайович
(Позивний "ЦИРКАЧ")
Народився в с.Дубрівка Баранівського р-н Житомирської обл 08.08.1993 р-н.
Навчався в Дубрівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів.
Де і закінчив 11-класів, та здобув атестат про повну загальну середню освіту.
Під час закінчення одинадцятого класу в "Дубрівській ЗОШ" До рідної школи Героя завітав з розважальною програмою "Цирк-Шапіто". З м.Полонне що на Хмельниччині, який на тривалий час розмістився на території рідної школи нашого Героя.
Віталія та його на три місяці молодшого двоюрідного брата Вадима, поява цирку зацікавила інтересом до такого роду зайнятості.
Після чого наш Герой разом з Братом по закінченню рідної школи , влаштувались працювати в даний "Цирк-Шапіто" (Повітряним-Гімнастом).
Обїздивши миску певних міст, та областей нашої квітучої України. З розважальною програмою "Цирк -Шапіто".
Саме з такої ініціативи історії життя мого Брата (Героя України) було присвоєно, його побратимами "Позивний"-(ЦИРКАЧ). З якими пліч опліч проявляв свою мужність, стійкість, відвагу, вірність українському народові, та безмежне кохання до Рідної України, непосредньо на нульових позиціях Донецької обл. Захищаючи територіальну цілісність України.
У віці 13 років став напів сиротою, як і його два рідні молодші брати.
Втративши Маму яка загинула в дорожньо транспортній пригоді та похована на кладовищі, території рідного села Дубрівка .
Після закінчення Дубрівської ЗОШ яку Віталій закінчив у 2010 р. Поступив в Шепетівський професійний ліцей по професії (столяр-верстатник).
Який знаходиться в Хмельницькій області за 33 км від рідного села Віталія .
Не закінчивши даний навчальний заклад, заради своїх двух молодших братів , у зв'язку з тим що Віталій як старший брат прагнув якомога швидше допомагати фінансово та матеріально для них.
Оскільки росли в родині малозабезпеченій, в якій виховував трьох неповнолітніх синів лише батько вдівець.
В наслідок чого Віталій почав заробляти кошти всіма можливими законними шляхами , в сільській місцевості, після чого через певний проміжуток часу влаштувався офіційно на підприємство "CERSANIT" який знаходиться в м.Новоград-Волинський/(Звягель) на посаду (оператор виробничої дільниці).
Пропрацювавши на цьому підприємстві приблизно шість (6)- місяців, розрахувався з роботи за власним бажанням, в зв'язку з тим що мав велике бажання на перекір всім не дуже яскравим обставинам свого життя здобути повну спеціалізовану освіту.
В наслідок чого, поступив в Житомирський технікум по професії (Програміст), орієнтовно в 2013 р. Провчившись там більше одного (1)-року. Віталія збентежили події (2014 р) в столиці України.
А саме побиття студентів корупційною владою.
Після чого Віталій без будь-яких слів пояснення навіть для рідних, кинувши знову навчання в "Технікумі" зібрався і поїхав до (м.Київ) де від самого початку Євромайдану та до кінця гідно та мужньо відстоював інтереси Української нації, молоді, та розвитку рідної країни напрямом до вступу Євросоюзу. Де і отримав перші поранення від світлошумової гранати "беркуту" отримавши поранення (обох сітківок очей), після чого значно втратив зір.
Не проходивши ніякого медичного лікування в зв'язку з складним матеріальним станом.
Після закінчення подій в столиці України учасником яких був Віталій в складі (5-сотні самооборони майдану) витрачав весь свій час на пошуки в самому собі сили та можливості повернутись у звикле для кожної людини цивільне життя, намагаючись знайти роботу в м.Київ.
Після чого влаштувався та працював на різних Будівельних майданчиках за різними професіями таким як ... (Електромонтер, муляр штукатур , Шпаклювальник, Стропольщик , монолітчик.) І т п.
Після тривалого часу роботи в столиці України Віталій прийняв рішення виїхати за межі України з ціллю заробітку а саме до сусідньої Польщі. Де вже на той час працював його молодший брат. Відпрацювавши три (3)-місяці по нововведенному безвізу в Польщі за фахом "електромонтер" Віталій повернувся до рідної батьківщини.
Де незабаром його та всю Україну спіткало повномасштабне вторгнення Росії на територію України.
Взагалі не вагаючись Віталій (24 лютого 2022 р.) З раннього світанку поїхав відразу до місцевого "рай-військомату" не роздумуючи про свій тяжкий стан здоров'я, не піклуючись про свій стан дуже низького зору, жертвуючи своїми не здійсненними мріями (створити міцну щасливу сім'ю). Відклавши на потім найважливіше своє бажання стати (Татом малесенької донечки принцеси). Вступив до сил територіальної оборони не маючи жодної військової підготовки.
Після чого згодом прийняв "Військову присягу Українському народові" та вступив до лав Збройних Сил України. Внаслідок чого був переведений до однієї із військових частин, та мужньо і сумлінно ніс військову службу на Україно-Білоруському кордоні, неподалік м.Олевськ. Житомирської обл.
Виконувавши гідно військові накази командирів та захищаючи територіальну цілісність України потрапив на добровільну нагоду навчання на (оператора-розвідника). Закінчивши курс навчання (відмінно), пройшовши практичні навчальні польоти керуючи дроном отримав "Сертифікат"-"Оператор-Розвідник".
Після чого Віталій весь час не міг освоїти думку з якою постійно ділився з рідними, що гаряча фаза війни на сході в якій він не бере участь далеко від нього.
В наслідок чого добровільно, з власного бажання, на перекір будь-яким вмовлянням рідних, ризикуючи власною безпекою, здоров'ям, та життям. Заради рідних молодших братів, та рідних йому людей, заради територіальної цілісності України. Заради всієї Української нації, військовій присязі та власному без меж патріотизму. Написав рапорт про (добровільний перевід до військової частини "А7311") на посаду Оператор-Розвідник третього відділення розвідувального взводу.
Де проходив службу та захищав ціною власного життя цвіт нації. "БЕЗПОСЕРЕДНЬО НА НУЛЬОВИХ ПОЗИЦІЯХ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ" На Донецькому напрямку поблизу н.п Мар'янка-Новомихайлівка до останніх днів свого життя.
Власне де і вчинив миску "Героїчних дій" які до сьогоднішнього дня згадують побратими Віталія .
Заради Українського народу. Заради Територіальної цілісності України. Віталій віддав найцінніше, своє життя поблизу н.п-Новомихайлівка Донецької області. На перекір власним мріям , власного життя, власних цілей мрій створення сім'ї та щастя в ній. Донечки про яку він так мріяв все своє життя.

Парфенюк Віталій Миколайович
(Солдат)-("Позивний-Циркач")
Загинув 10.10.2023 р.
Поблизу н.п. Новомихайлівка. Донецької обл.
Так і не здійснивши ні одну із своїх завітних і в одночас банальних для людей мрій.
Заради нашого майбутнього
Заради майбутнього кожної дитини
Ціною власного життя! Заради мирного неба над головою кожного громадянина України.
Подарувавши життя Побратиму! який в той день не поїхав з певних причин непосредньо на позиції!
Наш Брат Герой добровільно визвався його замінити ( віддавши своє життя за інше )
Як і все своє життя він віддавав для інших...
Герої не вмирають. (Брат Героя України)