Шановний пане Президент, Зеленський Володимир Олександрович. Прошу Вас розглянути петицію  " Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю в/ч А4010 24ОШБ "АЙДАР" танкова рота, нашому побратиму, старшому солдату Пакіну Сергію Григоровичу, який загинув 03.07.2023 на штурмі ворожих позицій у напрямку с. Кліщіївка. З повагою молодший сержант ком. танка Т-64, Мягких Руслан Олександрович.

Пакін Сергій Григорович
народився 10 вересня 1993 року в Донецькій обл., Олександрівський район (тепер Краматорський), с. Зелений брід.
Родина переїхала до міста Краматорська у 1996р., до сьогодні тут і проживають.
У 1999 році Сергій пішов до першого класу загальноосвітньої школи №33.
Навчався середньо. З дитинства захоплювався футболом, грав за місцеву селищну команду «Старт». Був фанатом ФК "Шахтар" та "Реал".
Закінчив дев'ять класів.
З дитинства мріяв бути шеф-кухарем власного ресторану, тож після школи вступив до ВПУ 14 за спеціальністю "Кухар", де провчився 4 роки. Після закінчення працювати за фахом не став. Заробляв, ремонтуючи квартири на замовлення.
2012 року навесні пішов до армії, хоча за станом здоров'я (серцевий недуг та вади зору) його не повинна була пропустити мед. комісія військкомату. Хитрістю пройшов обстеження та був призваний до лав армії України. Служив у Десні 6 місяців та 6 місяців у Житомирі, проходив навчання за спеціальністю водій-механік танка.
Після армії хотів працювати до ДСНС, але не вийшло. Після армії був охоронцем, потім водієм.
У 2017 році одружився. Цього ж року у сім'ї народилася донька Злата. Невдовзі перший шлюб Сергія розпався, але батько завжди підтримував спілкування з донькою, проводив із нею багато часу.
У липні 2021 року Сергій пішов служити за контрактом до ЗСУ. Проходив навчання у Львові, потім Сергія перевели до військової частини Новомосковська.
Початок повномасштабної війни 24.02.2022 р. Сергій застав під Волновахою. Рідні майже тиждень не знали, де він і що з ним через відсутність зв'язку. Перший наш танк був підбитий ворожим снарядом та повністю згорів. Екіпаж залишився живим.
Більшу частину часу повномасштабної війни Сергій був на передових позиціях: Курахове, Вугледар, Часів Яр, Кліщіївка.
Цього року Сергій збирався одружитися вдруге. Вони з обраницею чекають на сина. Але його мріям не судилося збутися.
Загинув наш герой 3 липня 2023. Танковий підрозділ, у якому служив старший солдат механік-водій Пакін Сергій Григорович, виконував бойове завдання по підтримці наступальних дій штурмового батальйону в районі населеного пункту Бахмут. Завдяки майстерності та високому професіоналізму екіпажу танку (його вогнева підтримка завдала значної шкоди обороні ворога) було знищено велику кількість орків. Це дало можливість штурмовим ротам пройти вперед та вклинитись в оборону рашистів. Близько 13.00 по танку влучили з безпілотного баражуючого боєприпасу “ланцет”, у машині внаслідок вибуху виникла пожежа та задимлення. Екіпаж спробував відвести танк у безпечне місце, але через пошкодження машина була знерухомлена. Танкісти почали покидати свою бойову машину, але внаслідок повторного влучання Сергій отримав поранення, несумісні з життям.
10 вересня Сергію мало виповнитися 30 років.
31 серпня 2023 року у Сергія народився син Мирон, якого він так і не побачив.
У нього залишились батьки , сестра , донька від першого шлюбу та новонароджений синочок.
Його відданість, та самопожертва заслуговують найвищої відзнаки та вшанування. ПАМ'ЯТЬ ПРО НЬОГО БУДЕ НАВІКИ В НАШИХ СЕРЦЯХ !

З повагою побратим, молодший сержант ком.танка Т-64, Мягких Руслан Олександрович.