Шановний пане Президенте!Прошу Вас,як мама загиблого військовослужбовця Бикова Владислава Дмитровича,26.07.1996 року народження,командира бойової машини,командира механізованого відділення 59 бригади 11 батальону,позивний "Скіф",присвоїти моєму сину звання Героя України посмертно.
Владислав майже одразу після закінчення школи,в 2015 році,підписав контракт з 79 ДШБ де прослужив три роки.Потім підписав контракт з 59 ОМПБр в/ч А 2980 та служив там до своєї загибелі.
З 2015 року брав участь в АТО та ООС на сході країни,на початку повномаштабного вторгнення першим тримав оборону на Херсонському напрямку.Також брав активну участь у боях на Миколаївському напрямку.
Був відданим своїй справі,завжди без вагань першим йшов в бій,та був готовий допомогати побратимам у важких боях.Його екіпаж був зразковим та найкомпетентнішим.
Друзі та рідні згадують Влада як щиру та щедру людину,вірного друга,який завжди був готовий допомогти близьким,та ніколи не залишився б осторонь у скрутній ситуації.Владислав вирішив бути відданим своїй Батьківщинні та побратимам,пішовши в свій останній бій.
05.09.2022 року під час наступальних дій поблизу н.п.Тернові Поди Миколаївської області,Влад отримав несумісні з життям травми,цього дня обірвалося його молоде життя.
Владислав з честю виконав військовий обовязок щодо захисту держави,і до останього був відданий присязі.
Вдома залишилися люблячі батьки,сестричка та братик.Це не вимовний біль для родини.
Кожен такий учасник бойових дій заслуговує на звання Героя України,адже саме завдяки їм Україна зараз тримає позиції і бореться з ворогом.
Вічна память та шана Героям!
Слава Україні!
Героям Слава!