№22/208674-еп
Присвоєння звання Героя України, з врученням ордену Золота Зірка (посмертно) Бабенко Максиму Володимировичу
Автор (ініціатор): Бабенко Ангеліна Вячеславівна
Дата оприлюднення: 20 жовтня 2023
Шановний Пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України з врученням ордену Золота Зірка(посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату гранатометнику 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону ВЧ А4722 Бабенко Максиму Волододимировичу.
Бабенко Максим Володимирович захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Максим Володимирович народився 16 травня 1992 року у с. Хрещатик Роменського району Сумської області
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну застало Максима в м.Ірпінь Київської обл., де він працював на будівництві. Максим вирішив будь що повернутися до своєї родини, бо надто переживав за рідних. Пробирачись через окуповані території, по дорозі на Сумщину він потрапив у ворожий полон.
Цивільних полонених російські нелюди просто розстрілювали. Тоді доля змилостивилася до Максима. Він залишився живим, бо, як сказав йому один з рашистів: "Тебе повезло! На тебе кончились патроны!". Тоді Максиму дивом
вдалося врятуватися.
Після повернення на Роменщину Максим
вступив до складу добровольчого
формування, щоби давати відсіч агресору. Як каже командир формування, він був відповідальним, активним і дисциплінованим добровольцем, свідомо готував себе до подальшого захисту України в складі Сил оборони України
3 грудня 2022 року Максим долучився до
складу одного з механізованих батальйонів Сухопутних військ ЗСУ. Служив гранатометником механізованого відділення
В серпні 2023 року в ході бойових дій отримав важку контузію, коли його БТР підірвався на міні. Тоді його товариші загинули, а доля знову була прихильною до Воїна - він вижив.
Пройшовши лікування і реабілітацію, Максим
знову повернувся до строю
02.10.2023 солдат Бабенко М.В. загинув в ході
виконання бойового завдання через ворожий
артилерийський обстріл с.Роботине Пологівського р-ну Запорізької обл.
Максим був дуже гарною, привітною, життєрадісною людиною. Знайомі та друзі кажуть, що він навколо себе випромінював суцільний позитив. Гарний син, люблячий і турботливий чоловік та батько.
Тепер ти – навіки в строю!
Пам'ять про тебе буде жити вічно.
Бабенко Максим Володимирович захищав незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Максим Володимирович народився 16 травня 1992 року у с. Хрещатик Роменського району Сумської області
Широкомасштабне вторгнення росії в Україну застало Максима в м.Ірпінь Київської обл., де він працював на будівництві. Максим вирішив будь що повернутися до своєї родини, бо надто переживав за рідних. Пробирачись через окуповані території, по дорозі на Сумщину він потрапив у ворожий полон.
Цивільних полонених російські нелюди просто розстрілювали. Тоді доля змилостивилася до Максима. Він залишився живим, бо, як сказав йому один з рашистів: "Тебе повезло! На тебе кончились патроны!". Тоді Максиму дивом
вдалося врятуватися.
Після повернення на Роменщину Максим
вступив до складу добровольчого
формування, щоби давати відсіч агресору. Як каже командир формування, він був відповідальним, активним і дисциплінованим добровольцем, свідомо готував себе до подальшого захисту України в складі Сил оборони України
3 грудня 2022 року Максим долучився до
складу одного з механізованих батальйонів Сухопутних військ ЗСУ. Служив гранатометником механізованого відділення
В серпні 2023 року в ході бойових дій отримав важку контузію, коли його БТР підірвався на міні. Тоді його товариші загинули, а доля знову була прихильною до Воїна - він вижив.
Пройшовши лікування і реабілітацію, Максим
знову повернувся до строю
02.10.2023 солдат Бабенко М.В. загинув в ході
виконання бойового завдання через ворожий
артилерийський обстріл с.Роботине Пологівського р-ну Запорізької обл.
Максим був дуже гарною, привітною, життєрадісною людиною. Знайомі та друзі кажуть, що він навколо себе випромінював суцільний позитив. Гарний син, люблячий і турботливий чоловік та батько.
Тепер ти – навіки в строю!
Пам'ять про тебе буде жити вічно.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Бойко Ганна Петрівна
18 січня 2024
2.
Марецька Тетяна Геннадіївна
18 січня 2024
3.
Ковриженко Анна Олександрівна
18 січня 2024
4.
Костюк Наталя Валеріївна
18 січня 2024
5.
Анкудінова Ольга Миколаївна
18 січня 2024
6.
Дідур Юлія Андріївна
18 січня 2024
7.
Дітковська Тетяна В'ячеславівна
18 січня 2024
8.
Шелковникова Марія Віталіївна
18 січня 2024
9.
Редька Аліна Володимирівна
18 січня 2024
10.
Новаковська Тетяна Анатоліївна
18 січня 2024
11.
Нескоромна Наталія Віталіївна
18 січня 2024
12.
Волобуєва Альона Олександрівна
18 січня 2024
13.
Горбаченко Клавдія Вікторівна
18 січня 2024
14.
Петрова Маргарита Віталіївна
18 січня 2024
15.
Прокопчук Анастасія Віталіївна
18 січня 2024
16.
Рильцева Анна Сергіївна
18 січня 2024
17.
Юрченко Лілія Володимирівна
18 січня 2024
18.
Власюк Катерина Євгеніївна
18 січня 2024
19.
Цолан Ганна Олександрівна
18 січня 2024
20.
Жеребець Зульфія Абдулаєвна
18 січня 2024
21.
Тимохіна Марина Олексіївна
18 січня 2024
22.
Цолан Катерина Сергіївна
18 січня 2024
23.
Кравчук Софія Максимівна
18 січня 2024
24.
Цолан Віталій Валерійович
18 січня 2024
25.
Касатік Ілона Романівна
18 січня 2024
26.
Коломієць Тетяна Станіславівна
18 січня 2024
27.
Нікітіна Валерія Валеріївна
18 січня 2024
28.
Спириденкова Яна Олександрівна
18 січня 2024
29.
Пилип Наталя Григорівна
18 січня 2024
30.
Нерознак Оксана Анатоліївна
18 січня 2024