Шановний Пане Президенте.
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму дяді-військовослужбовцю ЗСУ солдату Верещінському Сергію Вікторовичу 10.07.1986р.н.с.Богданівка Вознесенського р-ну Миколаївської обл.
Призваний на службу 25.02.2023р.по мобілізації з відділом Вознесенського РТЦК та СП Миколаївської обл. На захист Батьківщини Сергій став в рядах 95 десантно-штурмової бригади, 3 відділення, 2 взводу, 5 роти, 2 батальйону в/ч А0281, був гранатометником, відстоював цілісність та незалежність нашої держави в одній з найгарячіших точок н.п. Креміна Сєвєродонецького р-ну Луганської обл.
Майже з перших днів служби, мій дядя був на передових позиціях виконуючи бойові завдання, хоча не мав ніякого військового досвіду. Зі слів командування та побратимів він швидко вчився, був мужнім та відважним, був людиною слова, людиною міцності та незламності. Разом із побратимами стійко утримували свої позиції. Товариші по службі знали Сергія, як добру, чуйну людину з великим серцем. Завдяки йому не одне життя побратимів було ним врятоване. Він допомагав пораненим, надавав першу допомогу, був добрим і вірним другом.
Загинув Верещінський Сергій 20.06.2023р.поблизу н.п. Креміна на Луганщині від мінометного обстрілу, виконуючи бойове завдання. Він із честю та гідністю виконав свій громадянський обов'язок перед державою. До останнього подиху лишився вірним своєму народу, своїй Україні.
У нашого захисника була велика родина-брати, сестри, племінники, внуки. Сергій був наймолодший серед братів та сестер. В нашій пам'яті Сергій залишиться прикладом того, яким має бути справжній патріот, справжній воїн, справжній українець.
Ми родина загиблого маємо велику надію, що ім'я Верещінського Сергія Вікторовича буде не забутим та отримає почесне звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять про дядю завжди в наших серцях.
Слава Героям України.