Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, старшому сержанту, КИРИЧЕНКО ВОЛОДИМИРУ СЕРГІЙОВИЧУ 22.10.1984 р.н., відважному воїну, який стояв на захисті спокою та незалежності нашої держави до останнього свого подиху.
Мій чоловік служив у складі 241-ї бригади в/ч А7373, позивний “Вурдалака“, його життя обірвалося 09.09.2023р. під час виконання бойового завдання, захищаючи мир, спокій та незалежність України, на Бахмутському напрямку, у с.Кліщіївка.
Вова, народився і виріс у патріотичній родині, що стало підґрунтям для формування його свідомої проукраїнської позиції, прагнення миру та справедливості.
Під час захисту Києва отримав перший бойовий досвід. Завдяки своїм рішучості та вмінню брати на себе відповідальність – отримав схвалення від керівництва та став лідером і прикладом для своїх побратимів.
Після визволення Київщини продовжив опановувати військову справу. Вступив до лав ЗСУ.
За короткий проміжок часу став інструктором і почав навчати побратимів, але маючи яскраво виражені властивості Воїна – не міг знаходитися у тилу, постійно хотів бути в епіцентрі найзапекліших боїв – вважав, що там від нього буде більше користі для захисту нашої Держави.
Почав приймати активну участь у формуванні підрозділу для виконання подальших бойових розпоряджень.
Далі – Схід, а саме: м.Бахмут – найгарячіша ділянка фронту на той час.
Під час першого виходу на позиції попав під ворожий обстріл, у результаті чого – його та побратима засипало землею, але він зміг відкопатися та витягнути побратима. Отримав першу контузію. Потім була друга і третя та розрив барабанної перетинки. Пройшов швидку реабілітацію у госпіталі, короткотривала ротація і чергове бойове розпорядження у м.Бахмут – знищувати ворога та боронити рідну землю. Цього разу – Слава Богу, без поранень. Знову нетривала ротація/доукомплектування і третій виїзд у Бахмутському напрямоку, у с.Кліщіївка, де під час виконання бойового завдання отримав поранення несумісне з життям, яке призвело до загибелі 09.09.2023 р.
За півтора року захисту України, Володимир пройшов шлях від рядового солдата до бойового командира підрозділу, який разом зі своїми підлеглими побратимами виконував бойові завдання, звільняючи нашу землю від ворога.
За свої надлюдські властивості воїна, хоробрість, рішучість, справедливість, відданість і швидке та нестандартне мислення, і прийняття рішень, а також захист та збереження життя кожного побратима – став одноосібним/беззаперечним лідером та прикладом у своєму підрозділі.
А вдома його чекала сім’я, дочка та син, мати, друзі і рідні.
Йому не потрібні були визнання і похвала – він хотів звільнити нашу землю від ворога, зберегти Незалежність нашої Держави та мріяв про щасливе життя після перемоги і зробив для цього неймовірно великий об’єм роботи.
Не висловити біль та жаль, ми його вже не побачимо…
Під час війни був нагороджений:
- медаллю “УЧАСНИК БОЙОВИХ ДІЙ”;
- відзнакою Президента України “ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ” від 05.08.2022;
- подяка Командира ВЧ сержанту “за сумлінне виконання своїх обов’язків, виявлену ініціативу, рішучість та
наполегливість, досягнення високих результатів у службовій діяльности …” від 22.08.2022;
- медаллю за участь в боях “БАХМУТСЬКИЙ РУБІЖ” від 25.02.2023;
- медаллю “ЗА ХОРОБРІСТЬ В БОЮ”(Бахмут) від 25.02.2023;
- подяка Київського Міського Голови “За особисту мужність і відвагу…, відсічі і стримування агресії в
напрямку м.Києва, … та бездоганне виконання службових обов’язків” від 20.03.2023;
- 2 грамоти Командувача сил і засобів оборони м.Києва та Броварської РВА “за 1 місце у конкурсі на
кращу стрілецьку пару сектору оборони …” від 23.03.2023;
Відповідно та зважаючи на вище наведені факти та враховуючи заслуги КИРИЧЕНКО ВОЛОДИМИРУ СЕРГІЙОВИЧУ прошу присвоїти найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно) із врученням ордену «Золота Зірка».
Вічна пам'ять та шана Герою!
Слава Україні!