Прошу присвоїти почесне звання «Герой України»(посмертно) моєму чоловіку Комизу Олегу Юрійовичу 14.11.1992 р., який був тяжко поранений під час виконання бойового завдання поблизу міста Ізюм на Харківщині. Помер 3 квітня 2022 року в лікарні Краматорська. Комиз Олег Юрійович був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (2022 р. посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Шановний пане Президенте!
Я, Комиз Ірина Валеріївна, дружина Комиза Олега Юрійовича, прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України»(посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України моєму чоловіку Комизу Олегу Юрійовичу 14.11.1992 р., уродженцю села Лозуватка Черкаської області. Мій чоловік був тяжко поранений під час виконання бойового завдання поблизу міста Ізюм на Харківщині. Помер Олег Комиз 3 квітня 2022 року в лікарні Краматорська. Поховали мого чоловіка 6 квітня у його рідному селі. У Лозуватці жителі села вулицю Центральну перейменували на вулицю Олега Комиза в честь нашого Героя.
«Завжди перші» - гасло десантно-штурмових військ, яке повністю описує мого коханого чоловіка. Він завжди був у всьому перший! Мій Герой, мій захисник, мій воїн, моя любов, кращий з кращих!
Олег був сміливим, мужнім, добрим, життєрадісним, справжньою душею компанії. В нього ніколи не було поганого настрою, завжди сяяв своєю посмішкою, як сонечко, вмів радіти життю та маленьким дрібницям. Дуже любив готувати, тривалий час працював шеф-кухарем в ресторанах, мав дві вищі освіти в аграрній сфері, працював до війни у «Київзеленбуді», де він був наймолодшим серед своїх колег, але його там дуже поважали, бо у нього були золоті руки та велике добре серце. За щоб він не брався- все умів. Він завжди допомагав усім хто цього потребував.
Олег у перший день повномасштабного вторгнення пішов добровольцем захищати нашу землю. Він із честю та мужністю виконав свій обов'язок, щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі, українському народові та Україні.
«Хто, як не я?», «Хтось має вас захищати», «Це все для вас, що ви були вільні» та «Все буде добре»-були постійні його фрази. Я до останнього вірила, що все буде так, що коханий повернеться живим, як і обіцяв, але війна забрала в мене чоловіка, а в нашої дитини - батька. Мав багато планів на майбутнє, але, нажаль, не встиг втілити. Олег віддав саме найцінніше-своє життя,щоб ми жили у вільній незалежній країні.
Він так любив життя і в нас було так багато планів та мрій. Найбільша мрія мого чоловіка була, щоб я народила йому сина. На момент смерті мого чоловіка я була на 5 місяці вагітності, ми разом тільки встигли назвати нашого сина Захаром. Дитина ніколи не побачить свого тата, не відчує його теплі обійми, не розділить всі свої життєві радості та переживання, але він завжди буде любити та пишатися своїм батьком, бо він син- Героя. Комиз Олег Юрійович був нагороджений Орденом «За мужність» III ступеня (2022 р. посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Вони всі Герої! Вони всі заслуговують на це почесне звання…
Комиз Олег Юрійович 14.11.1992 р-03.04.2022 р. позивний «Камаз», Герой України посмертно.

Дякую. Слава Україні!
Героям Слава!