Шановний пане Президент! Просимо Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) мужньому захиснику нашої Батьківщини, співробітнику в/ч А0515 ГУР МО, старшині Шемчуку Віктору Миколайовичу, уродженцю м.Бар, Вінницької області, мешканцю м. Київ.

Герой Незалежної України, Людина з великої букви, гідний син своєї Батьківщини - все це про Шемчука Віктора. Він боронив нашу землю від російських загарбників з перших днів війни 2014 року. Він прагнув, щоб його діти жили у вільній, незалежній, соборній Україні. І віддав за свою мрію найдорожче, що є у людини - своє життя.
Народився Віктор на Вінниччині, в м.Бар. Після школи закінчив автодорожній технікум та по завершенню служби в армії отримав вищу освіту.
Віктор був дуже цілеспрямованою людиною, займався спортом, ставив цілі і досягав їх. Тому він вирішив їхати до столиці, де і розпочав новий етап свого життя. Віктор заснував власну справу, одружився і невдовзі в нього народилися
двоє синів. Шемчук Віктор Миколайович мав бути чудовим батьком, коханим чоловіком, успішним бізнесменом і просто щасливою Людиною. Але чорна навала російських нелюдів докорінно змінила життя Віктора, його рідних і всіх українців.
Шемчук Віктор Миколайович залишив все і восени 2014 року пішов добровольцем на війну захищати Вітчизну на Схід України. Службу проходив на посаді командира відділення в 2-ій штурмовій «афганській» роті батальйону «Айдар». Приймав участь в боях на території Луганської області. Безпосередньо по обороні Бахмутської траси в районі н.п.Кримське, Жолобок, 29 блокпост, Золоте-4. Показав високопрофесійне вміння керувати ввіреним йому підрозділом, мужність і відвагу при виконанні поставлених бойових завдань. Досконало володів СПГ, що дозволяло не одноразово подавлювати ворожі вогневі точки.
Після широкомасштабного вторгнення російських військ на територію України, 25 лютого 2023 року, не вагаючись, добровільно записався в 204-й батальйон територіальної оборони (в/чА7373). Разом з підрозділом побратимів, відбув у розпорядження ГУР МО. Захищав столицю в самі гарячі дні, в березні 2023, на самому важкому напрямку – бої в н.п. Мощун, Ірпінь. Виявив при цьому надзвичайну мужність і вміння. В боях в м.Ірпінь, в районі бази «Адмірал», особисто підбив з РПГ ворожий танк російських загарбників. Під його вмілим командуванням бійці неодноразово і ефективно відбивали масовані атаки переважаючих елітних сил ворога на цьому напрямку.
З травня 2023 перейшов на службу у в/ч А0515 (ГУР МО). Користувався величезним авторитетом серед бійців підрозділу, в якому проходив службу. Виконував обов’язки старшини роти. Проходив спеціальну підготовку і приймав участь у операції з деокупації острова Зміїний.
В червні 2023 року підрозділ ГУР МО, в якому проходив службу старшина Шемчук В.М., був кинутий для утримання позицій в м.Сєверодонецьк, Луганської області. Група, якою командував Віктор Шемчук, зайняла позиції в одному з промислових підприємств. Ворог атакував безперервно, намагаючись відтіснити наші нечисельні підрозділи через Сіверський Донець, в напрямку Лисичанська. Бої фактично йшли безперервно. Задіяні були сили так званої ЛНР, кадировські частини, російські регулярні війська. Завдяки вмілим командам старшини Шемчука, підрозділ ефективно відбивав всі спроби ворога. Особливо тяжка ситуація склалась зранку 06.06.23. Ворог спробував зайти з флангів, декількома групами, на світанку, щоб захопити наших бійців зненацька. Старшина Шемчук В.М., який тоді чергував на одному з спостережних постів, першим побачив ворога і прийняв нерівний бій з переважаючими силами загарбників. Особисто при цьому знищивши автоматним вогнем двох ворогів. Отримав смертельне кульове поранення в область черевної порожнини, але зумів з останніх сил кинути гранату в сторону атакуючих сил противника, чим змусив їх панічно відступити, наші сили перегрупуватись і зайняти оборонні позиції. Це дало можливість відкинути ворога, утримати «промку», зберегти життя і здоров’я багатьох побратимів.
Похований в м.Вишневе, Київської області. Старший син вибрав шлях свого батька-героя, поступив на військову кафедру університету ім.Т.Г.Шевченка.