Шановний пане президенте!
Прошу Вас, розглянути петицію про присвоєння почесного звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, радіотелефоністу відділення управління військової частини А3425, 61 степової бригади, уродженцю с. Сумівка, Гайсинського району, Вінницької області, 24 липня 1992 року народження - КУШНІРУ СЕРГІЮ ЛЕОНІДОВИЧУ. Мій чоловік пішов добровільно до лав ЗСУ 26.02.2022 року.
З перших днів повномасштабного вторгнення стояв на захисті України, був відданий військовій присязі на вірність Українському народові, мужньо виконувавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність. Сергій, зі слів побратимів, батька Леоніда Івановича Кушніра (воював разом з сином) та бойового командира Ігоря Валентиновича Калмикова, був справжнім воїном, інтелектуальним, стратегічним, талановитим, позитивним, добрим, дуже сміливим, сильним, завжди всім допомогав та справлявся з своїми задачами на 200%. Він був помічником командира, виконував багато функцій щодо успішного налаштування координат міномету, запуску дронів, працював на бусолі, тепловізорі, був водієм автомобіля, що перевозив на позиції міни та все необхідне спорядження, ремонтував автомобіль.
Виконував завдання заради безпеки та захисту нашої країни у таких населених пунктах: с.Арбузинка, Миколаївська область, м.Вознесенськ, Миколаївська область, ГЕС поблизу м.Южноукраїнська, с.Мурахівка і с.Кавказ, Баштанський район, Миколаївська область, с.Агрономія, Арбузинський район, Миколаївська область, с.Велике Артакове, Херсонська область , с.Білокриниця, Херсонська область, с.Токарівка, Херсонська область, м.Херсон, с.Калуга, Баштанський район, Миколаївська область та м.Соледар, Донецька область.
Мав багато планів на життя та клята війна все змінила...
05.01.2023 року загинув під час артилерійського обстрілу з боку збройних сил рф у м.Соледар Бахмутського району Донецької області.
6 грудня 2022 року був нагороджений медаллю "Доброволець" за мужність та відвагу.
10 місяців пекла та боротьби за захист нашої країни, Сергій віддав своє життя при виконанні бойового завдання, отримав поранення несумісне з життям. Щоб ми жили у вільній і незалежній Україні.
Мій чоловік залишив після себе мужні вчинки варті Героя,він був справжнім Воїном, лідером,мужнім прикладом для побратимів та свого малолітнього синочка Олександра. Постійно підтримував бойовий дух у своєму відділенні. Незважаючи на постійні втрати у особовому складі, мій чоловік разом з побратимами сміливо виконували накази ціною власного здоров'я і життя. Я впевнена,що мій чоловік загинув з думкою про перемогу і вільну Україну-це була його мрія.
Прошу вас, Пане Президенте, увіковічити ім'я мого чоловіка, званням "Герой України", тому що це єдине,що я можу зробити для коханої людини,яка мужньо віддала за Україну найцінніше - життя!
Слава Україні! Слава Герою! ????????????????