Шановний пане Президент! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини , військовослужбовцю ЗСУ , молодшому сержанту Коломіченко Віктору Валентиновичу військова частина А7093, 1.10.1984 р.н. с. Кінецьпіль Первомайского району Миколаївської області.
Під час повномаштабного вторгнення Віктор не замислюючись вступив до лав ЗСУ, щоб захищати свою Батьківщину. Де прослужив рівно рік. Разом з побратимами боронив цілісність нашої держави та виганяли ворога з населених пунктів Херсонської області ( де отримав поранення і контузію, але після лікування повернувся в стрій, щоб і надалі захищати країну від ворога) і в м. Бахмут (де загинув від ворожої кулі снайпера).
Віктор був патріот нашої держави. На всі вмовляння не йти на війну казав: -"А хто як не ми!", -"Ніхто крім нас!" Він до останнього подиха залишався вірним своїй державі, своєму народові і побратимам.
Віктор ніколи нічого не боявся. Завжди йшов і їхав туди, куди інші боялися. Він був мужнім воїном, за що і був нагороджений медаллю "За мужність IIIст "(посмертно).
Віктор не вмів сидіти без діла, завжди допомагав побратимам чим міг. Хоть і не був командиром, але завжди старався, щоб у його хлопців було все необхідне: і їжа, і одяг, і транспорт, і зброя. Робив все, що йому було під силу. Він дуже любив автомобілі, тому в нього всі авто ЗСУ були на ходу ( бо Віктор все міг полагодити). "Ні в кого не їде, а у Віті все працює!"- зі слів побратимів.
Коломіченко Віктор Валентинович справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно).
У Віктора залишились дружина і син 12 років.
Вічна пам'ять та шана Герою, який віддав найцінніше заради нашої Батьківщини та народу України - своє життя!
Слава Україні!