№22/206700-еп
Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) капралу поліції зведеного загону Періжку Вадиму Руслановичу
Автор (ініціатор): Періжок Майя Григорівна
Дата оприлюднення: 25 вересня 2023
Шановний, пане Президенте!
Звертаюсь до Вас, як мати загиблого воїна з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) капралу відділу поліцейської діяльності №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Періжку Вадиму Руслановичу.
Народився Вадим 14 червня 1998 року. У 2013 році закінчив Теолинську школу. З 2017 по 2021 рік працював головним спеціалістом Монастирищенського районного суду Черкаської області. Після закінчення навчання в Сумській академії поліції працював помічником чергового СРПП Уманського районного управління поліції в м. Умань, а згодом по переводу у м. Монастирище.
Добрий, щирий, веселий, завжди з посмішкою, товариський, безкорисливий, якийсь по - дитячому наївний, але водночас, упевнений в собі, мужній, цілеспрямований, надійний, господар свого слова. Вадим завжди поспішав жити, мав улюблену роботу, мав кілька вищих освіт, багато друзів.
16 листопада 2022 року групу черкаських поліцейських відправили на Херсонщину. Під час проведення стабілізаційних заходів, а саме документували злочини російських військовослужбовців, виявляли місця захоронення, утримання та катування людей, викривали колаборантів, вилучали зброю і боєприпаси, розміновували населені пункти і позиції ворога. Команда з восьми поліцейських 7 грудня підірвалася на каскаді ворожих мін. Четверо з них загинули відразу в тому числі мій син Періжок Вадим Русланович, решта - отримали тяжкі поранення.
До останнього свого дня Вадим був вірний Присязі поліцейського: сумлінно і бездоганно служив Українському народу. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Вадим був відданий поліцейський, вірний службі, Україні, своїй родині.
Поховали сина-героя в рідному селі Теолині.
Я пишаюсь своїм сином, його незламністю, вважаю, що кожен хто віддав своє життя за нашу Батьківщину гідний найвищого звання.
На жаль, Герої гинуть… Сина батькам не повернути...
Проте наша пам’ять навіки закарбує кожне втрачене життя. Високою ціною дається перемога країні.
Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!
Звертаюсь до Вас, як мати загиблого воїна з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) капралу відділу поліцейської діяльності №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Періжку Вадиму Руслановичу.
Народився Вадим 14 червня 1998 року. У 2013 році закінчив Теолинську школу. З 2017 по 2021 рік працював головним спеціалістом Монастирищенського районного суду Черкаської області. Після закінчення навчання в Сумській академії поліції працював помічником чергового СРПП Уманського районного управління поліції в м. Умань, а згодом по переводу у м. Монастирище.
Добрий, щирий, веселий, завжди з посмішкою, товариський, безкорисливий, якийсь по - дитячому наївний, але водночас, упевнений в собі, мужній, цілеспрямований, надійний, господар свого слова. Вадим завжди поспішав жити, мав улюблену роботу, мав кілька вищих освіт, багато друзів.
16 листопада 2022 року групу черкаських поліцейських відправили на Херсонщину. Під час проведення стабілізаційних заходів, а саме документували злочини російських військовослужбовців, виявляли місця захоронення, утримання та катування людей, викривали колаборантів, вилучали зброю і боєприпаси, розміновували населені пункти і позиції ворога. Команда з восьми поліцейських 7 грудня підірвалася на каскаді ворожих мін. Четверо з них загинули відразу в тому числі мій син Періжок Вадим Русланович, решта - отримали тяжкі поранення.
До останнього свого дня Вадим був вірний Присязі поліцейського: сумлінно і бездоганно служив Українському народу. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Вадим був відданий поліцейський, вірний службі, Україні, своїй родині.
Поховали сина-героя в рідному селі Теолині.
Я пишаюсь своїм сином, його незламністю, вважаю, що кожен хто віддав своє життя за нашу Батьківщину гідний найвищого звання.
На жаль, Герої гинуть… Сина батькам не повернути...
Проте наша пам’ять навіки закарбує кожне втрачене життя. Високою ціною дається перемога країні.
Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Горболіс Любов Валеріївна
06 грудня 2023
2.
Зикіна Ірина Ігорівна
06 грудня 2023
3.
Альохіна Лідія Анатоліївна
06 грудня 2023
4.
Пархомчук Наталія Юріївна
06 грудня 2023
5.
Потай Ольга Анатоліївна
06 грудня 2023
6.
Губенко Софія Миколаївна
06 грудня 2023
7.
Олійник Лілія Олександрівна
06 грудня 2023
8.
Липка Андрій Володимирович
06 грудня 2023
9.
Микуляк Олеся Іванівна
06 грудня 2023
10.
Колодійчук Михайло Вячеславович
06 грудня 2023
11.
Тижбір Євстахій Миронович
06 грудня 2023
12.
Турчин Богдан Михайлович
06 грудня 2023
13.
Піддубняк Ганна Юріївна
05 грудня 2023
14.
Соколянська Катерина Петрівна
05 грудня 2023
15.
Таран Світлана Миколаївна
05 грудня 2023
16.
Дзісь Марія Петрівна
05 грудня 2023
17.
Грецова Тетяна Володимирівна
05 грудня 2023
18.
Романенко Владислав Максимович
05 грудня 2023
19.
Федченко Лідія Архипівна
05 грудня 2023
20.
Жук Наталія Олегівна
05 грудня 2023
21.
Милян Роман Романович
05 грудня 2023
22.
Пакета Ірина Василівна
05 грудня 2023
23.
Серилко Леся Богданівна
05 грудня 2023
24.
Волоско Анастасія Олегівна
05 грудня 2023
25.
Корженевич Ірина Вікторівна
05 грудня 2023
26.
Юзюк Леся Миколаївна
05 грудня 2023
27.
Демський Дмитро Юрійович
05 грудня 2023
28.
Редько Марина Вікторівна
05 грудня 2023
29.
Березецький Василь Зіновійович
05 грудня 2023
30.
Орєхов Володимир Михайлович
05 грудня 2023