Шановний Президенте!
Прошу вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) справжньому воїну та патріоту України, військовослужбовцю ЗСУ старшому лейтенанту Добровольському Андрію Анатолійовичу 17.05.1972 р.н., жителю Київської обл., м. Біла Церква. З перших днів повномасштабної війни приймав активну участь в допомозі ЗСУ через волонтерів Білоцерківської громади.
З 27 квітня 2023 р. був мобілізований до лав ЗСУ, і як справжній чоловік, офіцер виконував свої службові обов‘язки на передовій у складі частини А4056. Був командиром 2 єгерського взводу, 5 єгерської роти, 2 єгерського батальйону. Разом зі своїми побратимами ненавидів усе, що стосувалося рабства і поневолення. Любив життя. Мріяв, що побачить щастя своїх чотирьох доньок у вільній країні. Виконував бойові завдання впритул до ворога і загинув 5 вересня 2023 р., виконуючи бойове завдання у н.п. Новоєгорівка, Луганської області. В наслідок правильно прийнятому рішенню, цей населений пункт було втримано, завдяки йому вижили побратими, які за допомогою прикриття виконали поставлене завдання.
На превевеликий жаль, Андрій отримав мінно-вибухову травму несумісну з життям, в наслідок артилерійського обстрілу ворога. Він з честю виконав свій обов‘язок, героїчно поїхав прикривати побратимів і картав би себе, якби не виконав завдання. Але ціна для нас зависока- його життя.
Для мене, як дружини, і моїх доньок, для своїх побратимів він уже є Героєм. Він професійно та відповідально підійшов до виконання поставленого завдання командуванням. Дуже хотіли б, щоб про його вчинок знали і майбутнє покоління, виховували таку ж любов до країни, сім‘ї, вільного життя у вільній країні.
Добровольський Андрій віддав за свободу країни найдорожче- своє життя. Зміг мужньо боротися з ворогом не думаючи про загибель, а про порятунок побратимів.
Тому просимо Вас відзначити його найвищою державною нагородою- Герой України (посмертно)
Вічна пам‘ять Герою!
Слава Україні!