Прошу присвоїти найвищу державну нагороду: звання «Героя України» (посмертно) ХАРЧЕНКО ВІТАЛІЮ ЄВГЕНОВИЧУ, який загинув захищаючи Україну від російського агресора.

ХАРЧЕНКО ВІТАЛІЙ ЄВГЕНОВИЧ народився 6 вересня 1975 року в селі Воровське Близнюківського району Харківської області. Протягом всього дитинства неабияк цікавився історією загальною, вивчав історію рідного краю, брав участь у різноманітних історико-краєзнавчих заходах. Він свідомо вступив до Харківського державного педагогічного університету на спеціальність «історія, суспільствознавство, право». За роки роботи Віталій провів для студентської молоді незліченну кількість освітніх заходів, семінарів, науково-практичних конференцій, просвітницьких вікторинах. Безперервно брав участь у педагогічних конференціях і форумах, обласних і Всеукраїнських наукових конференціях. Намагався через звичайні життєві теми донести національно-патріотичну складову сутності існування і діяльності українського народу. Неодноразово був членом різних виборчих комісій. Очолював штаби політичних партій і діячів. Був кандидатом у депутати Лозівської міської ради, Близнюківської районної ради. У вільний від роботи час займався футболом. Був постійним гравцем шкільної футбольної команди, студентської збірної команди, Футбольного клубу с.Закутнівка. Разом з друзями організував команду «Самарський». Футбольний досвід привів його до суддівства. Мав відзнаку «Кращий арбітр». Віталій дуже любив природу, рідний край і відпочинок. Це надихнуло його заснувати туристичний клуб «Заманили». Організовував для учасників походи по Харківській та Миколаївській областях, до Криму, до Карпат. Маршрути розробляв самостійно. Намагався під час походів через пошуково-дослідницьку діяльність прищепити учасникам любов до рідної землі.
Під час повномасштабного вторгнення росії на територію України не зміг стояти осторонь, взяв зброю і став на захист своєї Батьківщини. 25.02.2022 року вступив до лав збройних сил України. На початку війни був стрільцем 1 відділення 1 взводу 1 роти 124 бригади 113 батальйону. У лютому 2023 року був переведений у 128 ОБР СТРО 231 батальйону та призначений сапером 1 саперного відділення інженерно-саперного взводу. Брав участь у боях майже по всій лінії фронту. Свою військову службу ніс віддано і відповідально. За що його призначили старшим сапером та присвоїли військове звання «старший солдат».
Вночі з 9 на 10 серпня 2023 року він вирушив на завдання для забезпечення успішних штурмових дій у район виконання завдання своєї бригади поблизу м.Старомайорск Волноваського району Донецької області. Після успішного виконання завдання, не зважаючи на постійні артилерійські обстріли з боку російської армії та близькою дистанцією до ворога, його група почала повертатися до своїх позицій. Під час повернення знову почалися обстріли, в результаті яких Віталій отримав важке поранення. Йому надали першу необхідну медичну допомогу на полі бою. Після чого його евакуювали і доправили до Клінічної обласної лікарні м.Запоріжжя, де зробили складну операцію, яка тривала більше 5 годин. Віталій переніс клінічну смерть у післяопераційний період. Лікарі провели успішні реанімаційні заходи. Медики намагалися стабілізувати вкрай важкий стан Віталія. 11 серпня 2023 року серце героя зупинилося назавжди.
Він - справжній герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду: звання «Герой України» (посмертно)