Присвоїти звання Героя України (посмертно) ДРАГОМЕРЕЦЬКОМУ СЕРГІЮ АНТОНОВИЧУ солдату 23-го окремого батальйону спеціального призначення окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького з військової частини А4438.

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних сил України – частина А4438 солдату 1 роти 3 взводу 23-го окремого батальйону спеціального призначення окремої президентської бригади імені Богдана Хмельницького ДРАГОМЕРЕЦЬКОМУ СЕРГІЮ АНТОНОВИЧУ, 15.03.1979 року нарождення. Сергій народився в багатодітній родині на Хмельниччині, у селі Велика Побійна Дунаєвецького району, у батьків він був єдиним сином, дитинство провів у рідному селі, закінчив школу номер 1 та Професійне Технічне Училище. Згодом вступив на військову службу та проходив її на території Кримського півострова, закохався та переїхав з дружиною до Києва у село Вишеньки Бориспільського району поступив на навчання до МАУП і почав займатися громадською діяльністю. У 2018 році ініціював створення громадського формування з охорони громадського порядку «Громадська варта Вишеньки» яке й очолював. Неодноразово ініціював збір гуманітарної допомоги яку і відвозив хлопцям в зону АТО у 2014 році Сергій дуже захоплювався спортом і активно залучав до нього молодь, працював Сергій у Бориспільському центрі спорту інструктором зі спорту. Дуже пишався своїми командами, а саме : футбольною, волейбольною та баскетбольною, дуже багато відзнак, грамот, подяк та кубків Сергій зі своїми командами приніс громаді у якій проживав. На початок повномасштабного вторгнення Сергій знаходився за кордоном, але в перший же день вирушив в Україну перетинаючи кордон пішки, збиваючи ноги, мав намір вступити до лав Територіальної Оборони, але вони були заповнені, і Сергій почав активно займатися волонтерством. У найгарячіші точки прямував Сергій з допомогою для хлопців які віддавали свої життя за нашу свободу, загиблий воїн це бачив і не міг залишитись осторонь, тож згодом він покинув волонтерство і вирішив взяти до рук зброю. 23 березня 2023 року вступив до лав Збройних Сил України, підготовку проходив у Києві та Львові, згодом був направлений на військовий вишкіл до Італії. Після завершення навчання повернувся до свого батальйону який брав участь у кровопролитних боях у Бахмуті. Не жаліючи себе робив по три бойових виходи у тиждень, піклуючись про своїх побратимів. До останнього подиху був вірний Україні, присязі та українському народові. Загинув Сергій в бою від вибухової травми. 22 червня 2023 року, в селі Іванівське, яке знаходиться під Бахмутом Донецької області. У загиблого залишались старенька мати, дружина, та двоє доньок, одна з яких неповнолітня. Сергій був улюбленцем українського народу, природжений лідер який вів за собою людей. Командири відгукуються про Сергія з повагою, як про чесну та сміливу людину. У тих скривавлених окопах Сергій залишив своє життя, свої надії та мрії, залишив для того, щоб життя, надії та мрії лишилися у нас.