Присвоєння Анісімову Олегу Миколайовичу 06.07.1971 р.н. молодшому сержанту Героя України посмертно в/ч А0536

Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди - почесного звання" Герой України" (посмертно) моєму чоловікові, військовослужбовцю ЗСУ в/ч А0536, Анісімову Олегу Миколайовичу, народженому 06.07.1971.у м. Дніпро, який загинув 01.03.23р., захищаючи нашу державу, під час виконання бойового завдання в с. Водяне/Піски, Донецької області.
Ще на початку війни, 01.03.2022 році, відзначився активною громадянською позицією та патріотизмом, приєднався до лав ЗСУ, де перебував рік. Коли російська армія розпочала повномасштабний наступ, наш Герой не міг залишатись осторонь, тому 01.03.2022р. добровільно одягнув військовий піксель,замість форми воєнізованої охорони на АТ "Укрзалізниця".
ОЛЕГ, за позивним «Мольфар », - людина з великої букви, відважний воїн брав участь у різних операціях, де мій чоловік виконував бойові завдання Кліщіївка, Вугледар, Бахмут та інші напрямки (в розвідці, глибинщики).
В районі Опитного (Бахмут/Авдіївка), на "виході" групою 6 чоловік, при виконанні з одного із завдань нарвались на засідку противника, прийняли бій нерівними силами...
Чоловік тоді був поранений, повернулось їх п'ятеро, взяли в полон з документами якогось офіцера...
У серпні/вересні 2022р в районі с. Майорське/Зайцево-Жованка з групою Малиша (Толік Калініч), отримали завдання прорвати кільце росіян і спробувати вивести наших з оточення. Група впоралася з поставленою задачею, вони пробили коридор і спочатку вивели 300х, а потім 60-70 чоловік інших наших хлопців...
З малою кількістю в групі, відбили і провели на наші позиції... Чи це не Геройський вчинок??? Ризикуючи своїми життями спасли інших..
Чоловік казав, що я ніколи не забуду тієї миті, коли загартовані війною, чоловіки ставали на коліна і плакали...Казали, чи ви відморожені, чи боги... Ніхто б не наважився, а Ви змогли...
У чоловіка інтуїція працювала на всі 200%, він виходив і виводив людей з мінімальними втратами, за весь час служби в його групі були тільки легкі поранення і в нього в тому числі, поранених не кидав і ризикуючи своїм життям виносив з хлопцями на місце евакуації.
Останній раз у грудні 2022 року отримав важке вогнепальне осколкове поранення,була пробита легеня та чисельні осколкові поранення, лікувався майже місяць. Повернувся вже в другий підрозділ..
Він не захотів скористатися тим, що дружина інвалід 2 группи, що давало йому пільги...(відмовився скористатись цим) та знову повернуся в стрій зі словами "це моє... та й хто як не я... як я потім тобі та хлопцям в очі дивиться буду??"
Йому не була байдужа подальша доля побратимів і нашого народу. Пізніше був відправлений для оборони під Водяне, де і загинув від ворожої арти наш Герой, виконуючи бойове завдання. Пішов гордо. Олег був порядною і сильною людиною, про яку ніхто поганого слова не скаже.
Хлопці і досі дзвонять і кажуть дякуємо за те, що не кинув, ми вдячні Вам і йому... він врятував мені життя...
Надійний, сміливий, відданий, люблячий чоловік. Приклад для наслідування. Таким ми назавжди пам‘ятатимемо Олега.
Вічна пам'ять і шана всім Героям, хто віддав своє життя за наше вільне майбутнє. Слава Україні!- Героям слава!