Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно), військовослужбовцю Збройних Сил України ЯРЕМЧУКУ МИКОЛІ СЕРГІЙОВИЧУ.

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію, про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно), військовослужбовцю Збройних Сил України, навіднику 4 десантно штурмового відділення, 3 десантного штурмового взводу, 5 десантної штурмової роти, 2 десантного штурмового батальйону
В/Ч А 0284 ЯРЕМЧУКУ МИКОЛІ СЕРГІЙОВИЧУ (позивний ЯРЕМ) 2000 р.н., який народився в місті Чернівці.

Микола був молодий, вольовий хлопець який під час повномасштабного наступу вступив добровольцем до Збройних Сил України після того як рідний старший брат Павло від початку війни пішов також до лав ЗСУ добровольцем. Він не міг залишитись осторонь та хотів захистити всіх і вберегти від ворога. Багаторазово був у військоматі хоч мав повне право не звертатися туди самостійно, оскільки брат був на війні та батько має 2 групу інвалідності. Але виховання Миколи не давало йому спокою, бо хотів захистити всю сім’ю та Батьківщину, оскільки був патріотом своєї країни.

Декілька разів йому відмовляли у військоматі, тільки за черговим разом його прийняли до лав ЗСУ 1 листопада. Микола ніколи не залишався осторонь, коли його не брали на службу він їздив разом з волонтерами у зону бойових дій там де служив старший брат.
Після того як його взяли до лав ЗСУ, Микола сказав всім своїм друзям одні слова: «чого я на даний момент пішов, нагадати нам що війна йде, до цих пір!». Бути відданим власній державі та захищати власну родину та дім - ці слова були для нього позивом.
З листопада місяця Микола їздив на навчання та вчився бути справжнім воїном бо відчув що саме це те що йому зараз потрібно і саме він є на своєму місці, хоч ніяких знань та навичок у військовій службі немав попередньо.

Він пройшов навчання у Кам’янці-Подільському на сапера та пізніше його перекинули до Житомира де вже в останні дні перед поїздкою на схід дали присягу в десантно-штурмові війська.

Він любив свою Батьківщину, любив людей які живуть в Україні, тому вважав своїм обов’язком будь-якою ціною перемогти у цій війні. Миколка все своє життя був хорошою доброю, чуйною, веселою та щирою людиною. Немає жодної людини, що його знала, у якої б не залишилося позитивних спогадів про нього. Всі хто його знали, запам’ятали його таким який віддасть все своє але допоможе іншим і не залишить в біді. Миколка любив життя і всіх хто був в його житті. Цінував свою сім’ю та ставив їх за приклад всюди. Був сильним, вольовим, рішучим, швидко приймав рішення та ніколи не жалкував про них.
Наш Микола - яскравий приклад людяності для всіх українців, який відав своє життя не боячись померти на полі бою заради перемоги своєї країни та захисту своєї сім’ї.

Він був навідником десантно-штурмового взводу і коли вони відправлялися на бойове завдання, Микола загинув в с. Іванівське 12 лютого 2023 року.

Яремчук Микола Сергійович - справжній ГЕРОЙ заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його батькам.

Вічна памʼять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!