Шановний, пане Президент!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) моєму батькові, військовослужбовцю ЗСУ Сухорукову Олексію Анатолійовичу 08.01.1973р.
Він батько трьох дітей, тривалий час прожив в Довжанську (Луганська область) та який з 2014 року боронив нашу землю.
У 2014 році, коли московія вперше вторгнулась у наш дім, мій батько добровольцем став на захист нашої країни у складі батальйону Дніпро-1.
В серпні 2014 року під час виходу з «Іловайського котла», він зміг не тільки сам вирватись з оточення, а ще й під нескінченними підступними обстрілами з боку окупантів, вивезти повну машину поранених й здорових побратимів.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений - Указом Президента України № 817/2014 від 21.10.2014 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
У 2018 році демобілізувався та продовжив працювати й допомагати людям у центральній лікарні ім. Мечнікова у Дніпрі.
З початком широкомасштабного вторгнення батько добровольцем пішов на фронт бойовим медиком вже у складі 93 бригади «Холодний Яр».
Разом із побратимами боронив Україну на Сумському напрямку.
19 березня 2022 року під Охтиркою життя Олексія обірвав ворожий обстріл з «Граду».
Мій батько був справжнім воїном, патріотом, зразком незламності та міцності духу, щоб його сімʼя, зокрема, сини та донька жили в чудовій, суверенній Україні.
Його побратими відмічали його як людину слова , людину мужності.
Всі вони герої, заслуговують найвищої вдячності!
Я пишаюся своїм батьком, нашим героєм, його незламністю, патріотизмом, вважаю, що Сухоруков Олексій Анатолійович заслуговує на найвищу державну нагороду -Герой України ( посмертно) із врученням ордену «Золота Зірка» його матері, дружині та дітям.
Вічна пам’ять та шана хто віддав своє життя!
Слава Україні! Героям Слава!
Слава всім, хто захищає та боронить Україну.