Шановний Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Андрухов Ігор Григорович, 04.03.1981 р.н., уродженцю міста Павлограда, Дніпропетровської області.
2014 році Ігор поповнив ряди добровольців ЗСУ куди йдуть лише сміливі та рішучі люди. Служив спочатку позаштатним сапером взводу, кулеметником, санінструктором в Окремому Розвідувальному Батальйоні 74 по 2015 рік. За оборону аеропорту м. Донецьк був нагороджений Памʼятним нагрудним знаком 74-го Окремого Розвідувального Батальйону ЗСУ України, а також Орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Має Подяки за захист Донецького аеропорту, за зархкове виконання покладених завдань. Нагороджений грамотою за успішне проходження фахової підготовки бойового медика, сумлінне виконання службових обовʼязків, плідну роботу та старанність у навчанні.
Протягом час з 10.06.2020 року до 20.06.2022 року приймав участь у ООС на території Донецької та Луганської областей у складі розвідроти «Дике Поле» 1 батальйону «Вовки Да Вінчі» військової частини А 1126.
Починаючи з 11.07.2022 року разом із побратимами боронив с. Покровське, с. Клинове, с. Тетянівка, с. Верхньокамʼянське, с Закітне, с. Володимирівка, м. Святогірськ, с. Спірне, с. Доломітне, с. Новолуганське, с. Богородичне, м. Соледар, м. Бахмут, с. Білогірське, м. Сіверськ, м. Краматорськ, с. Піски, с. Невельське, с. Нетайлове, с. Водяне, с. Вербівка, с. Яковенкове, с. Андріївка, м. Балаклія, м. Купʼянськ, с. Кіндрашівка, с. Голубівка, с. Синьківка, с. Купʼянськ-вузловий, с. Богуславка, с. Лозова, с. Загризове, с. Нова Кругляківка, с. Піщане, с. Куземівка, с. Берестове, с. Зайцеве, с. Вершина, с. Кодема, с. Червонопопівка, с. Покровське, с. Троїцьке, с. Камʼянка.
Починаючи з 14 червня 2023 року Ігор був начальником медичного пункту Першого штурмового батальйону. Під його керівництво несло службу 11 військовослужбовців.
Кожна дорозвідка шляхів евакуації це такий самий ризик, як і сама евакуація.
«Віскі», позивний Ігоря, це робив завжди сам, а останні рази і на своїх колесах. Брав водіїв броні і рушав на умовно безпечні домовлені з плануванням штурму точки.
Побратими кажуть: «Нас завжди обходила смерть. Неприємності від ворога були лише під час самих евакуацій. Але ми повертались цілі та неушкоджені.»
Всюди мінні поля. Сапери власноруч ризикуючи постійно життям, «прогризали» метр за метром, щоб броньовані автомобілі могли доїзжати за пораненими, а бійці могли вільно заходити на штурм також не пішки.
08 липня 2023 року поблизу населенного пункту Мала Токмачка, Запорізької області, на відході, виконуючи завдання по порятунку та евакуації поранених, Ігор з бійцями потрапили під мінометний обстріл.
Він завжди ставив у пріорітет побратимів, навіть у шкоду собі. Все заради колективу .Враховуючи його посаду ,він міг би не іхати на евакуацію . Але це був би не Віскі. Коли він дізнався за поранених - Ігор без вагань стрибнув на броню ,і поїхав їх рятувати .
Ігор із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу.
Я пишаюся ним, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що Андрухов Ігор Григорович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його дружині.
Вічна пам’ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!