Шановний Пане Президенте,просимо Вас розглянути звернення про присвоєння звання Героя України (Посмертно) Моєму брату старшому стрільцю-кулиметнику 3 ОШМБ 1 Механізованого відділення 1 Механізованого зводу 1 Механізованої роти 2 Механізованого батальона Павлюкович Олексій Іванович народився 30.03.1996 загинув 01.04.2023.
Олексій народився 30 березня 1996 р, у місті Дніпро. У 2003 році.пішов до школи,був активним, товариським,мав багато друзів,займався спортом. Брав участь у житті школи, та неодноразово отримував грамоти і подяку за свою діяльність. Після школи вступив до національної металургійної академії України, де провчився 3 роки. Потім вирішив працювати, був деректором фірми. Він дуже любив тварин, в нього був найкращий друг пес маломут на ім'я Рейд. Власної сім'ї Олексій не мав, вважав все попереду. В сім'ї він був молодшим братом, але завжди піклувався і допогав старшим сестрам, племінникам і батькам. Останнім часом мешкав у селі Михайлівка Новопокровское територіальної громади,де купив будинок. Пободував власноруч будиночки для бджіл і займався бджоловодством. Під час повномасштабного російського вторгнення, Олексій без вагань пішов до військомата у м. Дніпро , але його не брали. На цьому він не зупинився поїхав до Харкова та теж ні, тоді він поїхав до Києва де став на захист України і приєднався до лав 3 ОШБ(колишній полк Азов ССО) Збройних Сил України. Разом із побратимами брав участь у найзапекліших боях на Запоріжжському напрямку, Краматорську, Бахмуті. Був справжнім воїном і надійним товаришем. Олексій був добрим,сміливим, відважним, завжди приходив на допомогу, Мужньо захищав Україну.Останий бій був в м. Бахмут де він у штурмі відпрацював 12 пострілів з РПГ в противника, активно обороняв, прикривши своїх кулиметом на відступі, витягнув 200-х і 300-х бійців з поля бою. Люто знищував ворога, зміг зберегти життя інших побратимів, але не зміг врятувати свою. Загинув на відступі від мінометного удару. Загинув як праведник. Загинув як воїн.