Присвоєння звання "Герой України"(посмертно)військовослужбовцю Збройних Сил України старшому розвіднику-снайперу 2 категорії розвідувального 3 відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А1619 Рудь Дмитру Володимировичу, який загинув 10.01.2023 року під час бойових дій у с.Водяне,Ясинуватського району, Донецької області.

Шановний пане Президенте! Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди - почесного звання "Герой України" (посмертно) моєму брату, військовослужбовцю Збройних Сил України Рудю Дмитру Володимировичу, який народився 02.03.1996р. у с. Мітлинці Гайсинського р-ну Вінницької області. Він загинув під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії проти України 10.01.2023 року в с. Водяне Донецької області.  
Дмитро Володимирович - це людина-Герой у житті і на війні. Порядний, добрий, світлий, чуйний, мудрий, працьовитий, цілеспрямований. Він був не з тих, хто очікував, що країна може зробити для нього, він сам завжди намагався зробити все для України. 
У 2016 році  став на захист Батьківщини в складі в/ч А0549. Згодом був переведений в А1008 навідником мінометної батареї на Луганському напрямку. За період служби проявив себе як безстрашний, надійний, сміливий , відважний, дисциплінований воїн. За зразкову службу був нагороджений медаллю "Захиснику Вітчизни згідно Указу Президента України П. Порошенка від 9 серпня 2017 р. 
У червні 2019 року звільнився зі служби у зв'язку з закінчення контракту. Після чого почав займатись фермерством та рибним господарством.
Ранок 24 лютого 2022 року перевернув життя Дмитра. Не вагаючись ні хвилини, прийняв рішення стати на захист нашої держави, щоб наші діти зростали у вільній і незалежній країні. Пройшовши медичну комісію, вступив до лав Збройних Сил України у складі військової частини А1619, на посаду старшого розвідника-снайпера 2 категорії розвідувального 3 відділення 2 розвідувального взводу розвідувальної роти. Захищав Миколаїв та всю Миколаївську область, звільняв Херсон. Потім бригаду було переведено на Донецький напрямок. Дмитро був безстрашний та відважний, рішучий, сильний духом, завжди перший. Ніколи не боявся смерті. В інтерв'ю для телеканалу "1+1" Діма казав: "Ми на своїй землі і мусимо її захищати. Відсіч будемо давати до останнього патрона". 
Дмитро був патріотом своєї країни. Жив за девізом "Хто, якщо не я". Кожного дня ризикував своїм життя. Був неодноразово поранений, але, щойно ставав на ноги, знову повертався у стрій. За свою службу був нагороджений  нагрудним знаком  "За зразкову службу" Міністром оборони О.Резніковим від 18.05.2022., Почесною Грамотою за сумлінне виконання службових обов'язків,  вірність присязі та народові України , зразкову військову дисципліну начальником обласної військової адміністрації С.Борзовим.
Дмитро прагнув Перемоги, але, на жаль, у січні 2023 року його життя обірвав ворожий снаряд. Він віддав найцінніше - життя, за свободу та волю українського народу, за незалежність та суверенітет нашої неньки України. Залишив у скорботі п'ятирічну донечку, дружину, батьків та всю родину. 
Дмитру було лише 26 років… Любив Україну! Боровся за Україну! Загинув заради України! Кажуть, Герої не вмирають, доки ми пам'ятаємо про них.
Шановний пане Президенте, просимо Вас вшанувати пам'ять нашого захисника Дмитра Рудя та присвоїти почесне звання "Героя України" (посмертно). 


Слава Героям! Україні Слава!