№22/202798-еп
Присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Шарапову Юрію Миколайовичу
Автор (ініціатор): Мельнийчук Світлана Борисівна
Дата оприлюднення: 18 серпня 2023
Шановний Пане Президенте Володимире Олександровичу, прошу присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) відважному воїну, батьку, чоловіку Шарапову Юрію Миколайовичу, який з першого дня повномасштабного вторгнення добровільно пішов захищати нашу Батьківщину, рідне місто Миколаїв - свою родину.
З першого дня повномасштабного вторгнення Юрій вступив до лав 123-Ї окремої бригади територіальної оборони міста Миколаєва. Командир 2 відділення 1 взводу зведеної штурмової роти військової частини А 7052 солдат Шарапов Юрій Миколайович.
Під час захисту Батьківщини Юрій не одноразово просився на «передову», ставши командиром відділення був прикладом мужності, стійкості духу, вірності обраної справі та патріотизму для своїх підлеглих в період воєнного стану. Вже на п’ятий день війни він казав, що ми вже «Перемогли», тому що Миколаїв вистояв.
Під час контрнаступу під Херсоном відділення отримало наказ зайняти певні позиції та утримувати їх, хлопці перебували в зоні перехресного вогню дуже великий проміжок часу відводячи на себе удар, поки ЗСУ з іншого напрямку пішло в наступ.
7 вересня 2022 року в районі населеного пункту Тернові Поди, Миколаївської області, Юрії отримав поранення несумісні з життям. Як казав командир бригади територіальної оборони: “Вони Герої вже тому, що пішли захищати Україну за покликом свого серця без жодних вагань.” Юрій був гражданською людиною, але за цій короткий проміжок часу він став Героєм у житті і на війні. Дуже правильна людина, якщо можна було ще раз пережити цей момент, він би все одно виконав наказ. Юрія дуже поважали побратими, завжди готовий допомогти, ерудит, справжній чоловік та батько.
Був нагороджено посмертно медаллю «За військову службу Україні» 02.03.2023 №14550.
Це був його вибір і я вважаю, що він справжній "Герой", хоча не був професійним військовим, але намагався до останньої хвилини виконувати поклик свого серця, тому заслуговує звання Героя України посмертно. Це те що може зробити Держава для Героя та його родини.
У Юрія, залишилась донька, яка після вчинка батька, бачить своє майбутнє в ЗСУ.
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Герої не вмирають!
З першого дня повномасштабного вторгнення Юрій вступив до лав 123-Ї окремої бригади територіальної оборони міста Миколаєва. Командир 2 відділення 1 взводу зведеної штурмової роти військової частини А 7052 солдат Шарапов Юрій Миколайович.
Під час захисту Батьківщини Юрій не одноразово просився на «передову», ставши командиром відділення був прикладом мужності, стійкості духу, вірності обраної справі та патріотизму для своїх підлеглих в період воєнного стану. Вже на п’ятий день війни він казав, що ми вже «Перемогли», тому що Миколаїв вистояв.
Під час контрнаступу під Херсоном відділення отримало наказ зайняти певні позиції та утримувати їх, хлопці перебували в зоні перехресного вогню дуже великий проміжок часу відводячи на себе удар, поки ЗСУ з іншого напрямку пішло в наступ.
7 вересня 2022 року в районі населеного пункту Тернові Поди, Миколаївської області, Юрії отримав поранення несумісні з життям. Як казав командир бригади територіальної оборони: “Вони Герої вже тому, що пішли захищати Україну за покликом свого серця без жодних вагань.” Юрій був гражданською людиною, але за цій короткий проміжок часу він став Героєм у житті і на війні. Дуже правильна людина, якщо можна було ще раз пережити цей момент, він би все одно виконав наказ. Юрія дуже поважали побратими, завжди готовий допомогти, ерудит, справжній чоловік та батько.
Був нагороджено посмертно медаллю «За військову службу Україні» 02.03.2023 №14550.
Це був його вибір і я вважаю, що він справжній "Герой", хоча не був професійним військовим, але намагався до останньої хвилини виконувати поклик свого серця, тому заслуговує звання Героя України посмертно. Це те що може зробити Держава для Героя та його родини.
У Юрія, залишилась донька, яка після вчинка батька, бачить своє майбутнє в ЗСУ.
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну! Герої не вмирають!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Момсик Крістіна Володимирівна
17 листопада 2023
2.
Рейпаші Юлія Олександрівна
17 листопада 2023
3.
Діколь Віталій Сергійович
17 листопада 2023
4.
Арабова Катерина Миколаївна
17 листопада 2023
5.
Грищенко Тетяна Вікторівна
17 листопада 2023
6.
Кочукова Оксана Борисівна
17 листопада 2023
7.
Хміль Олександр Андрійович
17 листопада 2023
8.
Ігнатенко Аліна Олександрівна
17 листопада 2023
9.
Сотченко Ірина Петрівна
17 листопада 2023
10.
Мага Катерина Ігорівна
17 листопада 2023
11.
Куца Ольга Василівна
17 листопада 2023
12.
Рикова Ірина Миколаївна
17 листопада 2023
13.
Коваль Оксана Олексіївна
17 листопада 2023
14.
Чишко Марія Володимирівна
17 листопада 2023
15.
Шевчук Олена Василівна
17 листопада 2023
16.
Грищенко Тетяна Анатоліївна
17 листопада 2023
17.
Дятлова Тетяна Анатоліївна
17 листопада 2023
18.
Тіщенко Людмила Віталіївна
17 листопада 2023
19.
Міхальчан Алла Юріївна
17 листопада 2023
20.
Пакіна Ірина Григорівна
17 листопада 2023
21.
Мудрицька Марина Володимирівна
16 листопада 2023
22.
Харипончук Ольга Андріївна
16 листопада 2023
23.
Пархомчук Наталія Юріївна
16 листопада 2023
24.
Сисолятіна Анастасія Сергіївна
16 листопада 2023
25.
Щерба Наталія Василівна
16 листопада 2023
26.
Гаврилов Кирило Анатолійович
16 листопада 2023
27.
Бліндер Олександра Миколаївна
16 листопада 2023
28.
Заярнюк Олеся Вікторівна
16 листопада 2023
29.
Руденко Світлана Григорівна
16 листопада 2023
30.
Деканчук Роман Андрійович
16 листопада 2023