Про присвоєння почесного звання "Герой України"(посмертно) військовослужбовцям Збройних Сил України!

Шановний Президент! Просимо Вас розглянути петицію "Про присвоєння почесного звання, ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно), військовослужбовцям
БОНДАРЕНКУ Олександру Сергійовичу! (Позивний ГРУЗЧИК)
ДВОРНІКОВУ Станіславу Анатолійовичу! (МАРА)
КОВАЛЬОВУ Олександру Володимировичу! (КОВА)
МЕЛЬНИЧЕНКУ Олегу Дмитровичу! (ДОТА)
СЕРГЕЄВУ Владиславу Олексійовичу! (АСТРОФІЗИК)".
Воїни проходили військову службу у в/ч А7402, 227 батальйон, 127 бригада, 2 рота, 3 взвод. Вони загинули разом 11.02.2023 року поблизу населеного пункту Часів Яр, Бахмутського району, Донецької області, внаслідок поранень несумісних з життям, отриманих в результаті потрапляння артилерійського снаряду військ російської федерації по санітарному евакуаційному транспорту 5 ОШП, під час виконання службових обов'язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України від збройної агресії російської федерації.

Бондаренко Олександр Сергійович, народився 22.04.1990 року у смт. Старий Салтів. В 2001 році переїхав у село Шевченково, Шевченківського старостиньського округу, Красноградського району. У 2011 пішов вчитися у Харківський комп'ютерно-технологічний коледж НТУ «ХПІ».
За час навчання в місті Харкові дуже полюбив місто, особливо Олексіївку. Олександр був дуже працьовитий, постійно намагався бути з роботою, також допомагав оточуючим з працевлаштуванням.
Олександр з перших днів війни допомогав студентам гуртожитка в якому проживав коли вчився, підтримував усіх, підвозив питну воду і продукти, чергував на вахті, також з комендантом гуртожитку облаштував бомбосховище в якому були студенти і інші, хто потребував допомоги. Олександр був справедливий і доброзичливий, надавав допомогу тим хто її потребував і відстоював правду за будь-яку ціну. Через 12 днів після початку війни приїхав додому, до мами, але не зміг бути осторонь і вже 19 квітня поїхав у місто Харків вступати до лав армії. 23.04.2022 року був зарахований до в/ч А0336, а 10.08.2022 року перевівся до в/ч А7402. За час військової служби був працьовитим і наполегливим, намагався підтримувати і допомогати побратимам.
Олександра нагороджено (посмертно) орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» III ступеня (№262 від 05 травня 2023 року).
Олександр був найкращим сином, братом і дядьком!
Віддавши життя за Україну він заслуговує на найвищу нагороду – «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (посмертно).

Дворніков Станіслав Анатолійович, 22.11.1990 року народження, уродженець села Цапівка Богодухівського району Харківської області.
Станіслав Анатолійович є добровольцем, почав військову службу у Збройних силах України з 24 лютого 2022 року в лавах військової частини А0336. Від 10 серпня 2022 року призначений на посаду стрільця 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А7402.
За життя Станіслав Анатолійович працював на цегляному заводі, цукровому заводі та в сфері будівництва. Мав велику та люблячу родину, дружину та сина.
Після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, як справжній патріот прийняв рішення поповнити лави військовослужбовців ЗСУ для захисту нашої держави.
Побратими Станіслава зазначили, що він був справжнім воїном, кмітливим та розумним, зразком мужності, незламності та міцності духу, завжди мав шалені ідеї, які вони втілювали в реальність та в найскрутніших ситуаціях вмів підбадьорити та підняти бойовий дух.
Станіслава Анатолійовича нагороджено пам’ятною медаллю «ЗА ОБОРОНУ МІСТА-ГЕРОЯ ХАРКІВ» (№170 від 23 серпня 2022 р.), медаллю «ЗАХИСНИКУ ВІТЧИЗНИ»(№744 від 31 жовтня 2022 року) та (посмертно) орденом «ЗА МУЖНІСТЬ» III ступеня, ( №262 від 05 травня 2023 року).
Поклавши своє життя заради вільної та незалежної України, заради майбутнього дитини, Дворніков Станіслав Анатолійович заслуговує на найвищу нагороду – «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (посмертно).

Ковальов Олександр Володимирович, народився 27.07.1984 року у м. Харкові. 2007 року закінчив Національний Технічний Університет "ХПІ". У 2011 році закінчив Харківську Національну Академію Міського Господарства.
Жив і працював у місті Харкові. До війни Олександр працював інженером на одному з Харківських підприємств. Комунікабельний, відповідальний, висококваліфікаційний.
Колеги та друзі поважали та любили Олександра.
Ковальов Олександр Володимирович- з перших днів війни пішов допомагати волонтерам і невдовзі приєднався до волонтерського руху. Далі пішов в Територіальну оборону селища Бабаї, Харківської обл., а вже в квітні 2022 року вступив до лав ЗСУ. Служив у спецпідрозділі "Кракен". Приймав участь в обороні кордонів Харківської області. Приймав участь у звільненні Руська Лозова, Питомник,  Великі Проходи, Малі Проходи.
Саша виконував обов'язки командира відділення, серйозно і відповідально ставився до завдань. Приймав участь у саперській  діяльності. Взяв на себе відповідальність і завзято опановував цю небезпечну справу. Сашини  побратими відмітили його мужність, сміливість, порядність, працездатність. Саша допомогав побратимам, був прикладом для них.
Ковальова Олександра нагороджено медаллю:"Захиснику України" (Указ президента України номер 744/2022).
У Ковальова Олександра Володимировича залишились маленький син, люблячі дружина та батьки.
Ковальов Олександр Володимирович заслуговує найвищої нагороди "Герой України" (посмертно)

МЕЛЬНИЧЕНКО Олег Дмитрович, народився 27.05.2000 року м. Запоріжжя. Випускник Запорізької гімназії 108. Випускник факультету Міжнародного туризму та економіки, Національного університету "Запорізька політехніка". 2021 року йому була присвоєна кваліфікація " Бакалавр з економіки". Солдат МЕЛЬНИЧЕНКО Олег Дмитрович проходив військову службу в в/ч А7402 на посаді снайпера відділення снайперів, був медиком 2 роти з 11.08.2023р. до якої був зарахований після переведення із в/ч А0336, підрозділ Кракен, куди прийшов добровільно 17.04.2022 р. До того часу з 24.02.2022р був волонтером м. Харків. Не дивлячись на свій юний вік мав безліч друзів. Активний, дисциплінований, здібний, відповідальний, організований, цілеспрямований, доброзичливий, працьовитий, відкритий до спілкування, міг легко адаптуватися. Завжди веселий і усміхнений, позитивний. Захоплювався спортом. У військовому відношенні був підготовлений добре. Статути ЗСУ знав відмінно. Постійно працював над удосконаленням свого військовопрофесійного рівня. В цілому, за час служби зарекомендував себе, як дисциплінований військовослужбовець, надійний бойовий товариш. Користувався повагою як бойових побратимів, так і командирів. За героїзм та мужність, проявлену під час відсічі російської навали, МЕЛЬНИЧЕНКО Олег Дмитрович був нагороджений пам'ятною медаллю "ЗА ОБОРОНУ МІСТА ГЕРОЯ ХАРКІВ" та орденом "ЗА МУЖНІСТЬ" lll ступеня (посмертно). У Олега залишились батьки та молодший брат, які пишаються ним, найкращій син та брат у світі, який віддав своє життя за ради вільної України і заслуговує носити звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" (посмертно)!

Сергеєв Владислав Олексійович народився 11.06.70 в м. Харків. Здійснив свою дитячу мрію, вивчати небо, зірки. В 1987р. Вступив до ХГУ. ім.Каразіна на фізичний факультет по спеціальності астрономія. В період навчання був прийнятий до військової служби радянській армії 1988-1989р.р.По закінчені університету була робота в радіоастрономічному інституті, аспірантура, дисертація, статті у багатьох вітчизняних і зарубіжних виданнях, участь в наукових конференціях і нарешті- улюблена робота-астрофізика, розробка оптичних систем в міжнародних компаніях. Колеги по роботі відмічали його дивовижну працездатність, наповненість ідеями. Влад активно займався туризмом, парашутизмом, роуп--джампінгом, гребним спортом. 2013р.був учасником Євромайдана в Києві у ряді 14 сотні самооборони. 2015р.добровільно пішов служити в АТО. Майже рік був в Луганській обл. Являється ветераном АТО. У 2022р у 51 літньому віці пішов добровільно захищати Харків спочатку підрозділ Кракен, потім 227 батальйон ТРО. Брав участь в боях за звільнення Харківщини. Одержав посаду командира стрілецького відділення. Похований на Алеї Героїв на 18 кладовищі м. Харків
Спи спокійно дорогий АСТРОФИЗИК!
Ми завжди будемо тебе пам'ятати, любити! Віддав своє життя за незламну Україну! Заслуговує на звання "ГЕРОЙ УКРАЇНИ" (посмертно)!