Присвоєння звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ПРУДИЧУ Сергію Миколайовичу

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, старшому солдату ПРУДИЧУ Сергію Миколайовичу 27 березня 1986 року народження, уродженцю села Авдотівка Криворізького районну Дніпропетровської області. Старший солдат, учасник АТО, голова фермерського господарства "СКОРПІОН-5", був непохитний у своєму прагненні захищати рідну землю. Він щиро вболівав за долю України та долучився до українських оборонців, аби бачити, як росте його син.
Його бойовий шлях почався ще в далекому 2014 році, коли навесні 2014 працівники військового комісаріату привезли повістку прямо в поле, де він працював над хліборобством, так як був головою фермерського господарства. Тоді ПРУДИЧ Сергій Миколайович почав свій бойовий шлях з 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302, позивний "МЕДИК". Спочатку Сергій разом з побратимами стояли на блокпостах в м. Покровськ (Красноармійськ) Донецької області, потім в липні 2014 року в складі 93-ї бригади Збройних Сил України звільняв м. Авдіївка, що дозволило проводити подальший наступ на м. Донецьк. Разом зі своєю ротою під командуванням Міцака О.М. захищав Донецький аеропорт із 04 серпня по 04 жовтня 2014 року та отримав право одним з перших зватися "КІБОРГОМ". За характеристикою безпосереднього командира був одним з кращих бійців, які боронили аеропорт без ротації два місяці. Після ротації з Донецького аеропорту продовжував боронити селище Піски Донецької області.
Повернувшися з АТО у 2015 році продовжував займатися хліборобством, опікуючись не лише фермерським господарством, а й приділяючи багато часу бійцям АТО та їх сім'ям. Сергій брав активну участь у національно-патріотичному виховані дітей та молоді, був депутатом Софіївської селищної ради.
В зв'язку з оголошенням військового стану в країні у березні 2022 року залишив фермерське господарство та став на захист своєї батьківщини, пішовши добровольцем в батальйон "Дніпро-1". Старший солдат, старший механік-водій 1-го взводу оперативного призначення 3-ї роти оперативного призначення (на БТР, на БМП) 2-го батальйону оперативного призначення військової частини 3036, Центрального ОТО НГУ брав участь в обороні та звільненні: с.Яковлівка; м.Рубіжне; м.Лисичанськ; м.Слов'янськ; с.Щуроке; м.Лиман; м.Ізюм; м.Кремінна.
08 травня 2023 року під час виконання бойового завдання в районні південної околиці м. Кремінна, під час артилерійського обстрілу старший солдат військової частини 3036 ПРУДИЧ Сергій Миколайович врятувавши життя побратиму, загинув отримавши поранення.
ПРУДИЧ Сергій Миколайович мав нагороди та відзнаки:
- орден №0552 (2015 рік), "за оборону країни", Голова правління фонду оборони країни;
- нагрудний знак №515 (2015 рік), "За оборону Донецького Аеропорту", Командир ПвК "Центр";
- орден №583 (2016 рік), "Лицарський хрест добровольця", Керівник ТООГО "ВСВ АТО";
- відзнака №498 (2016 рік), "Лицарський хрест родини Мазепи", Голова координаційної влади;
- ювілейна медаль (2016 рік), "25 років Незалежної України", Президент України;
- медаль (2016 рік), "Захиснику вітчизни", Президент України;
- медаль (2017 рік), "за вірність народу України", Всеукраїнська асоціація ветеранів;
- медаль (2018 рік), "25 років Збройним Силам України", Голова Софіївської районної ради;
- медаль №204 (2018 рік), "За плідну працю на землі", Голова всеукраїнського об'єднання "КРАЇНА";
- відзнакою №042 (2020 рік), "За звільнення Авдіївки", Керівник ВЦА м. Авдіївка;
- медаль №9963 (2022 рік), "За військову службу України", Президент України;
- медаль №241 (2023 рік), "Захиснику Рубіжного", Начальник МВА;
- нагрудний знак (2023 рік), "За доблесну службу", Командувач Національної гвардії України;
- медаль Захиснику Вітчизни №20 (2023 рік посмертно), "За оборону України та її незалежність", голова Софіївської селищної ради.
Побратими ПРУДИЧА Сергія Миколайовича зазначили, що він був справжнім воїном, людиною слова, людиною мужності, зразком незламності та міцності духу.
Із надлюдською стійкістю і мужністю він спільно з побратимами утримував свої позиції на фронті, усвідомлюючи, що на їхніх плечах лежить відповідальність за майбутнє всього українського народу. Всі вони герої, які заслуговують найвищої вдячності. За рідну українську землю стали живим щитом проти ворожої артилерії та танків.
Сергій із честю виконував обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишався вірним присязі українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє життя не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всіх людей вільного світу.
Я пишаюся, його незламністю та патріотизмом і вважаю, що ПРУДИЧ Сергій Миколайович - справжній герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) із врученням ордена "Золота Зірка" його матері.
Вічна па'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім, хто боронить та захищає Україну!