Про присвоєння почесного звання «Герой України» фельдшеру медичної роти бригади спеціального призначення «АЗОВ», старшому сержанту Мазуру Олексію Ігоровичу. (ПОСМЕРТНО)

Мазур Олексій Ігорович народився 11.03.1995 р. на Вінничині.
У підлітковому віці Олексій переніс рідкісну онко-гематологічну хворобу і отримав 2-гу групу інвалідності, та попри це, мав велике бажання стати військовим і захищати державу. Тому, навчаючись заочно в університеті КНУБА, у 2015 році він пішов у Добробат «Свята Марія». Брав участь у блокаді Криму.
Не залишав мрії стати кадровим військовим, для цього потрібно було пройти військово-лікарську комісію. Фізичну підготовку здав сам, а аналіз крові попросив здати друга, бо через інвалідність не мав шансів потрапити у військо.
Після вдалого проходження ВЛК вступив на службу до В/Ч 3018 м. Гостомель.
Перебуваючи на службі, успішно завершив навчальний курс «Медик військ спеціального призначення» по НАТОвській програмі. Обрав службу військовим медиком, фельдшером відділення збору та евакуації поранених медичної роти у бригаді спец.призначення «АЗОВ» аби бути максимально корисним у самій гущі подій.
Брав участь в антитерористичній операції та операції обʼєднаних сил.
В боях за Світлодарську Дугу був нагороджений відзнакою Національної Гвардії України «За доблесну службу».
Також за досягнення високого рівня показників у службі та бойовій підготовці отримав ряд відзнак і нагород, серед яких: відзнака президента України «За участь у антитерористичній операції», «Учасник АТО» та «Учасник бойових дій».
Пройшов конкурсний відбір у прикордонний загін спеціального призначення “ДОЗОР”.
Успішно проходив курси та вдосконалював свої професійні навички і фізичну підготовку, любив велоспорт, гірські походи та займався джиу-джитсу.
В лютому 2022 року Олексій переніс складну операцію на коліні, у результаті якої, комісія ВЛК дала заключення «обмежено придатний», але це його не спиняло, він рвався на позиції до своїх побратимів і прагнув виконувати важливу роботу.
Тимчасово працював інструктором з тактичної медицини та повернувся до своїх основних обовʼязковів у В/Ч 3057.
Олексій був відважним воїном, завжди поспішав на допомогу, ризикуючи власною безпекою.
За роки служби врятував сотні життів. За кожне з них боровся з усіх сил і до самого кінця.
Він був досвідченим парамедиком, професіоналом своєї справи. Завжди охоче ділився своїми знаннями, навчав інших і всім допомогав.
Олексій рятував не тільки людей, а й тварин. Лікував, годував, знаходив їм дім, навіть якщо вони знаходились в зоні бойових дій.
Він був унікальною людиною. Мав чітку життєву позицію, завжди був вірний своїм принципам, був чесним і щирим, а слова завжди підкріплював діями.
Це був справжній патріот своєї Батьківщини, який цінував і шанував все українське.
Він сказав, що Україна варта того аби за неї померти.
Олексій був одним з небагатьох людей, готових до самопожертви.
Мазур Олексій Ігорович загинув 08.06.2023 у н.п. Мала Токмачка Запорізької області, виконуючи свій військовий обовʼязок.
Був єдиною дитиною у матері, а у шлюбі не пробув і трьох місяців.
Він прожив коротке, але гідне життя і загинув, як Герой.

З повагою, дружина Ілона та мати Людмила.