Шановний президенте!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно)військовослужбовцю Збройних Сил України Мамасуєву Олександру Миколайовичу 01.10.1978р.н,уродженцю селища Новомиколаївка Сумської області.
У 2022 році Олександр добровільно поповнив ряди Збройних Сил України,невагаючись і навіть не сказавши про свій вибір рідним. Служив сержантом 17 окремого стрілецького батальйону військової частини А7101.Брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України: с.Гусарівка,с.Протопопівка,с.Завгороднє,с.Нова Серпухівка, Балаклійського району Харківської області; с.Петрівське Ізюмського району,Харківської області;с.Перемога,с.Тернова,Харківського району,Харківської області;с.Яблунівка,с.Олександро-Калиново Констянтинівського району, Донецької області;м.Авдіївка Покровського району Донецької області;м.Бахмут Бахмутського району Донецької області.
Останні місяці у зв'язку з загостренням ситуації біля міста Бахмут і його околиць,він з побратимами стримували наступ ворога і поступово, по метру,відбивали позиції,не даючи противнику шансів.Згодом отримавши численні осколкові поранення відбув лікування,з новими силами і завзятісттю повернувся до оборони держави. Частину А7101 було розформовано у зв'язку з великими втратами особового складу і Олександр потрапив у ВЧ4010 на посаду заступника командир-навідник оператор 2 штурмового відділення,2 штурмового взводу,7 штурмової роти,3 штурмового батальйону.І знову перші позиції і штурм...
01.07.2023 у с.Іванівське Донецької області, мій чоловік героїчно загинув стримуючи наступ ворога,разом з побратимами він до останнього подиху боронив нашу державу,лишився вірний присязі. Вислів "Герої не вмирають"не доречний,і це знає кожен живий солдат, герої йдуть туди і знають, що кожен день може бути останнім.Про це знав мій чоловік і обережно готував мене до цього у кожній розмові...
Герої помирають,не помирає пам'ять про них і віра,що все не дарма. Мій чоловік лишив після себе мужні вчинки варті героя,він був справжнім командиром і лідером,мужнім прикладом для побратимів.Постійно підтримував бойовий дух у своєму відділенні.Незважаючи на постійні втрати у особовому складі, мій чоловік разом з побратимами сміливо виконували накази ціною власного здоров'я і життя.Я впевнена,що мій чоловік загинув з думкою про перемогу і вільну Україну-це була його мрія.
Прошу вас,Пане Президенте,увіковічити ім'я мого чоловіка,званням "Герой України"бо це єдине,що я можу зробити для коханої людини,яка мужньо віддала за Україну найцінніше - життя...