Присвоєння найвищої державної відзнаки "Герой України" старшому солдату 72 ОМБр Мохонько Ярославу Олександровичу, позивний "Ярий"(посмертно)

Старший солдат Мохонько Ярослав Олександрович, позивний «Ярий», 30 років.
Родом з села Карапиші, що на Київщині. На російсько-українській війні з 2014 року в складі 72 ОМБр.
Був призваний до лав Збройних Сил України у першу хвилю мобілізації у 2014 році й став першим карапишанином, який потрапив в зону АТО.
На початку участі в АТО навесні 2014 року був на навчанні в Житомирі. Далі були ротації до Комиш-Зорі, Розівки.
Всередині квітня 2014 року був передислокований під Волноваху, де виконував бойове завдання. Далі була Нова Ялта, з якої 9 травня 2014 року «Ярий» з побратимами вирушили до Маріуполя. Саме БМП, в екіпажі якої був Ярослав Мохонько першою ввійшла до звільненого Маріуполя, розбивши окупанта.
Після Маріуполя був ряд «гарячих точок»: Маринівка, Амвросіївка, Красноармійське, Антрацит, Савур-Могила, Сніжне, Краснопартизанськ, Красний Дон, Сонцеве.
На початку липня 2014 року підрозділ, в якому служив Ярослав був дислокований під Ізварине, де потрапив у котел з якого вийшов разом з побратимами. Отримані в ході бойових дій контузія та травма хребта не дали змоги служити далі. Однак Ярослав не забув про побратимів і розпочав волонтерську діяльність.
Після вторгнення росії до України 24 лютого 2022 року Ярослав разом з побратимами, якими воював в АТО в 2014 році та батьком Мохонько Олександром Петровичем (котрий вступив до лав Української Добровольчої Армії) добровільно приєдналися до 72-ї бригади «Чорні Запорожці» 25.02.2022. Самостійно організував всім своїм бійцям амуніцію, провізію, транспорт по прибуттю на позиції 72 ОМБр. Та взяв на себе фактичне командування взводом ВОП 371, попри звання старшого сержанта. Ротний Зумер С.С. не заперечував щодо фактичної передачі командування взводом ВОП 371 "Ярому". Даний факт засвідчено солдатами: Фазилов С.В.; Коротюк О.В.; Данилюк В.Л.; Буряченко А.Ю.; Буряченко В.Ю.; Булатовський В.М.; Дем’янчук С.О.; Дорогань М.; Кравченко Д.С.
Фактично прийнявши на себе командування взводом ВОП 371 «Ярий» грамотно налагодив виконання завдань, вивезення поранених та вбитих побратимів, організовував постачання припасів, амуніції, налагодив контакт з місцевим населенням та підготував навчання бійців. При зміні позицій планував фортифікаційні укріплення та розміщення підрозділу для оборони.
До виїзду в Донецьку область, завдяки прекрасним комунікаційним та організаторським вмінням «Ярого» взвод був найбільш морально підготовлений, оскільки кожен солдат був впевнений у своєму командирі. Під час війни в Донецькій області с.Клинове (поблизу Бахмута), «Ярий» зі своїм взводом зайняли Воп 72371, який був найгарячішим до їх останнього дня перебування в даному населеному пункті.
За декілька днів «Ярий» організував на позиціях окопи, підготував кожну із трьох позицій до кругової оборони, що надалі зберегло багато життів. Під час активних бойових дій завдяки «Ярому» жоден боєць не покинув своїх позицій. При передачі ВОП іншому підрозділу «Ярий» особисто вивіз всіх своїх солдатів.
Всі дні від першого до останнього Ярий провів із хлопцями в окопах, відлучаючись лише для вивезення поранених та полеглих воїнів з позицій у ході зачистки ворожих ДРГ. Він був єдиним завжди напоготові й першим їхав з бійцями, котрих потрібно було забрати з позицій.
Покинув позиції тільки по команді, коли відбулась заміна і його підрозділ перенаправили на інший напрямок, який противник прорвав. Три години на відпочинок та на перегрупування сил, більше 3 км пройти пішки зі зброєю та боєкомплектом, на новий рубіж, який в інженерному плані взагалі не виконаний - лише воронки від ворожих снарядів.
«Ярий» керував танками та тримав хлопців в окопах, ні кроку назад. Саме в цей час ворог розуміє – вибити наших бійців із зайнятої позиції не вдасться й рубіж почали розбирати із САУ, гелікоптерів та паралельно палити в ній траву. Однак завдяки Ярославу жоден боєць не покинув позицій.
25 червня 2022 старший солдат Мохонько Ярослав Олександрович організовував дислокацію бійців по секторах для оборони.
26 червня 2022 року, доставивши першу групу в місце дислокації – визначив сектора та під час руху до дислокації другого сектору потрапив в засідку ворожого ДРГ.
«Ярий» та ще троє бійців прийняли бій, в ході якого всі четверо отримали травми, несумісні з життям. Завдяки хоробрості та самопожертві Ярослава вдалось стримати окупанта до підходу основних сил та втримати зайняті ЗСУ позиції на стратегічному напрямку.
Життєвий шлях, дії та позиція Мохонько Ярослава Олександровича заслуговують на найвищу державну відзнаку – Герой України.
У Ярослава залишилась дружина та трирічна донька. Батько, який був поруч з «Ярим» у складі Української Добровольчої Армії продовжує волонтерську діяльність.