Відміна примусової вакцинації населення

Відповідь Президента України на електронну петицію № 22/123600-еп «Відміна примусової вакцинації населення», розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 23 вересня 2021 року громадянином Д.О.Зінькевичем

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» мною розглянуто розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України електронну петицію № 22/123600-еп «Відміна примусової вакцинації населення», ініційовану громадянином Д.О.Зінькевичем, яку підтримали понад 25 тисяч громадян.
У петиції висловлюються пропозиції щодо заборони примусової вакцинації та використання прострочених вакцин.
Дякую всім за активну громадянську позицію.
Згідно з Конституцією України людина, її життя і здоров’я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); кожен має право на охорону здоров’я (частина перша статті 49); держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя (частина четверта статті 49).
Виключно законами України визначаються основи охорони здоров’я (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України). Основами законодавства України про охорону здоров’я встановлено обов’язок громадян України не лише піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, а й не шкодити здоров’ю інших громадян, а також у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення (пункти «а» та «б» статті 10).
За цих обставин передбачено, що стосовно окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (частина друга статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров’я).
Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (частина перша статті 12) та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (частина перша статті 27) передбачена обов’язковість профілактичних щеплень проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
Згідно з вказаними законами України для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань обов’язковим профілактичним щепленням підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб (частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», частина друга статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»).
Крім того, частиною третьою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» установлено, що в разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби на відповідних територіях та об’єктах можуть проводитися обов’язкові профілактичні щеплення проти цієї інфекційної хвороби за епідемічними показаннями.
Особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України (стаття 41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
Таким чином, суспільні відносини щодо забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, правові, організаційні та фінансові засади діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій врегульовано законодавством України.
Наразі тенденції до посилення негативного впливу біологічних чинників на населення та навколишнє природне середовище вимагають нових системних дій і рішень.
У зв’язку з цим Указом від 17 грудня 2021 року № 668 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про Стратегію біобезпеки і біологічного захисту». Ця Стратегія визначає цілі, завдання та основні напрями державної соціально-економічної політики для забезпечення біобезпеки та біологічного захисту держави як складової національної безпеки України. Метою Стратегії є поетапне створення єдиної системи біобезпеки та біологічного захисту, яка включатиме відродження вітчизняного потенціалу біотехнологічного виробництва; розробка сучасного та дієвого законодавства в галузі біобезпеки та біологічного захисту; посилення системи епідеміологічного захисту тощо.
Водночас відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони здоров’я належить, зокрема, забезпечення проведення державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, доступності для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів; забезпечення розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я. Ураховуючи зазначене, я звернувся до Кабінету Міністрів України з проханням з’ясувати, чи були випадки використання прострочених вакцин, і в разі необхідності вжити відповідних заходів реагування.


В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ